Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Популярні



Книга М. Гоголя «Роздуми про Божественну літургію» побачила світ українською мовою

Побачила світ книга  книга М. В. Гоголя «Роздуми про божественну літургію» в перекладі митрополита Хмельницького і Кам’янець-Подільського УПЦ КП Антонія (Махоти), повідомляє Православний Оглядач з посиланням на kyiv-pravosl.info.

Ця праця М. Гоголя вперше видана в формі Православного служебника з тлумаченнями та оздоблена графікою богослужебних рукописних та друкованих видань Київського Православ’я XVI – XVII століття.

Нижче ми подаємо вступне слово до видання.

Роздуми про божественну літургію

 

Вступне слова до видання

Літургія – таїнство таїнств Христової Церкви, найсвятіша і таємнича з церковних служб, пісня пісень любові християнської. Літургія – справжнє здійснення молитви Господа Ісуса Христа до Небесного Отця: «Щоб усі були єдине… щоб вони були єдине, як і Ми» (Ін. 17:21,11). Тут, біля Чаші Христової, і з’єднуються віруючі в душу Єдину,. У древній Церкві літургія супроводжувалася загальним цілуванням, – цілуванням миру, і носила назву таїнство зборів, або спілкування. Думка про загальне єднання людей між собою через літургію розкривається в писаннях Святих Отців Православної Церкви. Надання одного, і того ж хліба і загальної чаші для всіх, – говорить святий Діонісій Ареопагіт (I ст.), – Вселяє в  причасників, які споживають єдину їжу, єднання духу. Без літургії немає християнства.

Наша Свята літургія – це велике Таїнство любові Бога до людини було встановлено Самим Ісусом Христом на Тайній Вечері (Мф. 26, 26-29; Мк. 14, 22-25; Лк. 22, 19-21; 1 Кор. 11, 23-26). Господь повелів творити це Таїнство в спогад Його (Лк. 22, 19).

Святий Іоан Златоуст пише, що Божественна літургія є великий, дивний дар; ангели Божі, якщо тільки можна це виразити на нашій людській мові, заздрять нам, людям, яким даровано щастя споживати Божественне Тіло, Кров; вони мільярдами злітаються там, де приноситься Божественна Жертва, з трепетом стояння перед святим престолом, закриваючи обличчя і величатиму прославляючи велику таємницю, що здійснюється тут.

Після вознесіння Господа апостоли стали щодня здійснювати таїнство Причастя, з’єднуючи його з читанням Святого Письма, співом псалмів і молитов. Упорядником першого чину літургії Християнської Церкви вважається святий апостол Яків, брат Господній. З цього чину і нині відправляється літургія в Єрусалимській Церкві в день пам’яті апостола.

У IV столітті святитель Василь Великий виклав письмово чин літургії, який є скороченою літургією апостола Якова. Святитель Іоан Златоуст через те, що жителі Константинополя вважали тягарем тривали молитви літургії святителя Василія Великого, ввів у вживання інший, більш скорочений чин літургії.

Вже від давнини й до сьогодні, Божественна Літургія є одним з найпоширеніших і доступних широким верствам населення богослужінь. Тому не дивно, що великий український письменник Микола Васильович Гоголь, будучи глибоко віруючим православним християнином, написав глибоко поетичний та інформативний текст її пояснення – «Роздуми про Божественну Літургію» і хоча цей твір не був виданий при житті автора, він набув широку популярність та витримав багато перевидань на протязі кінця XIX – початку XXI століття.

Український переклад, які ми виносимо на ваш суд, є досить цікавим та унікальним, бо він створений архієреєм Української Православної Церкви Київського Патріархату – Високопреосвященним митрополитом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським Антонієм (Махотою) та є спробою подивитися на геніальний твір М. Гоголя очима досвідченого пастиря та священнослужителя. Цей погляд відкриває нам ще одну грань цього тексту, яка довгий час залишалася небаченою, а саме Служебника з докладними тлумаченнями дій ієрея, диякона, хору та вірних… Для розкриття цього, невідомого до сьогодні внутрішнього змісту твору, взята і особлива верстка, яка нагадує верстку Православних Служебників.

Ще однією цікавою особливістю цього перекладу Високопреосвященного владики Антонія є використання у своїм перекладі певних слів старовинного українського ізводу церковнослов’янської мови, що було характерно не тільки для рукопису М. Гоголя, але і для багатьох перших перекладів богослужебних текстів на українську мову в першій половині ХХ ст. Такий підхід до перекладу створює у читача відчуття атмосфери традиційних українських храмів Київського Православ’я….

На нашу думку, ця книга стане у нагоді доброю допомогою не тільки мирянам, а і молодим українським православним священикам у їх нелегкому та жертовному служінні.

                                                                                                    Від редакційної ради прот. Сергій Горбик.

 

To Top