В РІПЦ обурені святкуванням 70 –ї річниці обрання першого «совєтського патріарха»

До 70-річчя проголошення Сталіним митр. Сергія (Страгородського) першим радянським патріархом в МП намагаються «догматизувати» сергіанство.

 Макет пам'ятника митр. Сергія (Страгородського) у м. Арзамасі

Як повідомляють ресурси МП, відповідно до схваленого сергіанським патріархом Кирилом (Гундяєвим) планом заходів 4 липня 2013 у Видавничій Раді Московської патріархії відбулося засідання робочої групи з підготовки до святкування 70-річчя проголошення митр. Сергія (Страгородського) «московським патріархом».

У засіданні взяли участь керівник робочої групи, голова Синодального відділу МП у справах молоді єпископ Виборзький і Приозерський Ігнатій, голова Синодального відділу МП із взаємин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін, заступник голови Видавничої Ради МП ігумен Євфимій (Моісеєв), намісник Вознесенського Печерського чоловічого монастиря Нижегородської єпархії, голова комісії Нижегородської єпархії МП з канонізації святих архімандрит Тихон (Затєкін), співробітник Синодального місіонерського відділу МП священик Ігор Давидов, начальник Відділу Апарату уповноваженого з прав людини в Російській Федерації проф. М.І. Одінцов, завідуюча редакцією духовно-просвітницької та дитячої літератури Видавництва Московської Патріархії Т.А. Тарасова, редактор Патріаршого видавничо-поліграфічного центру Троїце-Сергієвої лаври І.Ю. Смірнова, науковий співробітник Відділу аспірантури Санкт-Петербурзької духовної академії МП О.В. Пржигодзька, секретар групи співробітників сектору науково-дослідних проектів Секретаріату науково-дослідних проектів і спеціальних програм Видавничої Ради МП С.В. Лізунов.

Засідання відкрив єпископ Ігнатій. Потім професор М.І. Одінцов представив концепцію ювілейного збірника архівних документів, присвяченого 70-річчю проголошення митр. Сергія (Страгородського) «московським патріархом».

До складу Науково-редакційної ради з підготовки збірника архівних документів було вирішено включити представників синодальних відділів, єпархій, видавництв МП, а також ряд просергіанских істориків.

Завершуючи засідання присутні запланували провести на початку восени 2013 року ряд заходів, присвячених 70-річчю проголошення митр. Сергія (Страгородського) першим радянським патріархом: круглий стіл, відкрите засідання Науково-редакційної ради, презентацію книги про Сергія (Страгородського), тематичну конференцію, а також опублікувати статті, присвячені життю і служінню єресіарха Сергія (Страгородського), у всіх періодичних виданнях МП.

 Меморіальна дошка на честь митр. Сергія на будівлі Арзамаського державного педуніверситету

Варто звернути увагу, що в засіданні робочої групи МП з підготовки до святкування брав участь голова комісії Нижегородської єпархії МП з канонізації святих архімандрит Тихон (Затєкін). Як відомо, в МП давно висловлюються пропозиції про канонізацію родоначальника сергіанського розколу МП митр. Сергія (Страгородського). Не виключено, що після святкування зазначеного ювілею в МП знову спробують підняти питання про канонізацію цього єресіарха, тим самим остаточно «догматизувавши» і «канонізувавши» і саму сергіанську єресь.

За словами Голови Архієрейського Синоду РІПЦ (Руської Істинно-Православної Церкви) Архієпископа Омського і Сибірського Тихона, «сергіанство - це не політичне явище, а духовне, апостасійне. За своєю внутрішньою духовною суттю сергіанство можна віднести до прояву однієї з тонких форм еклезіологічної єресі. Як це не прикро, це лжевчення стало офіційною доктриною МП, її способом життя. Сталася «догматизація сергіанства», що вже ніяк не можна списати лише на "помилки" однієї людини - митр. Сергія (Страгородського), це є форма падіння, відступу цілої церковної спільності, причому відступ «догматизованого», відкидання якого несумісне з перебуванням в МП».

Як зазначає Архієпископ Тихон, те, що відбувається в МП, поглинання її апостасійними процесами: обновленством, екуменізмом та іншими єресями - це все наслідок відступу, що сталося в 1927 р. «Зводячи сергіанство (компроміс з богоборством) в норму церковного життя, Московська патріархія вже підготувала свою паству до визнання влади антихриста владою законною і прийняття «накреслення на праву руку їх» (Одкр. 13, 16). Саме тому без смиренного усвідомлення сергіанського падіння і без покаяння в цьому падінні істинне Православ'я в Росії не відродити, неможливо успадковувати і спасіння для Царства Небесного», - вважає Голова Синоду Руської ІПЦ.

ДЖЕРЕЛО: «Церковные Ведомости» 

Переклад українською: Православний Оглядач

Довідка.

Руська Істинно-Православна Церква (інша її назва – Катакомбна Церква) організаційно сформувалася в СРСР наприк. 20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст. в результаті відмови більшості єпископату і духівництва Православної Церкви від співробітництва з комуністичним богоборчим режимом, на що пішло керівництво РПЦ-МП на чолі з митр. Сергієм (Страгородським).

Відтоді в СРСР існували паралельно офіційна (“совєтська” або “красна”) «Російська православна церква», що у 1943 р. за наказом Сталіна була організована в “Московський патріархат”, і незалежна від комуністичного режиму Істинно-Православна Церква (ІПЦ), що в результаті жорстоких репресій і переслідувань змушена була перейти на нелегальний спосіб служіння, від чого у неї з'явилася й інша назва – Катакомбна Церква (тобто підпільна).

 

Архієпископ Лазар (Журбенко) 

Попри совєтські репресії, гоніння і служіння у підпіллі, Руська Істинно-Православна Церква проіснувала до наших днів. РІПЦ принципово не приймає участі в жодних політичних рухах і ідеологіях. Головний принцип, яким керується РІПЦ – збереження чистоти Істинного Православ'я і внутрішньої свободи Церкви від руйнівних впливів апостасійних «стихій світу цього», збереження неушкодженими основ істинної православної віри, святих канонів і догматів Православія.

Духовним главою РІПЦ до 2005 р. був найстаріший в СРСР катакомбний ієрарх Архієпископ Лазар (Журбенко, 1931-2005) Одеський – духовний син і послідовник святого старця схиієромонаха Феодосія (Кашина,+1948) Кавказького, відбув багаторічне ув’язнення у сталінських концтаборах за приналежність до ІПЦ. В архієреї Катакомбної Церкви Вл.Лазар був таємно рукоположений в 1982 р. за допомоги ієрархів РПЦЗ.

Після падіння комуністичного режиму і проголошення державної незалежності України, Архієп. Лазар, що перебував у канонічному єднанні з Руською Православною Зарубіжною Церквою (РПЦЗ), вийшовши з підпілля, в 1993 р. офіційно зареєстрував у Державному комітеті у справах релігій України Одеське Єпархіальне Управління Руської Істинно-Православної Церкви. У листопаді 1994 р. з благословення Собору РПЦЗ було відновлено керівний орган Руської Істинно-Православної Церкви – Архієрейську Раду РІПЦ, яку очолив Архієпископ Лазар (Журбенко) Одеський.

11 березня 2002 р. Первоієрарх РПЦЗ Митрополит Віталій (Устінов) видав на ім”я Архієпископа Лазаря (Журбенка) Розпорядження про реорганізацію Архієрейської Ради і створення на її базі окремого Архієрейського Синоду Руської Істинно-Православної Церкви, Головою якого і став  Владика Лазар Одеський. Після кончини в 2005 р. Вл. Лазаря (Журбенка) Головою Синоду РІПЦ обрано Архієпископа Тихона (Пасічника), якого призначено також керуючим справами Одесько-Харківської Єпархії РІПЦ.

Архієпископ Тихон Пасічник 

Духовним центром Руської Істинно-Православної (катакомбної) Церкви є не Росія чи Америка, а Україна, де діє її керівний орган - Архієрейський Синод, хоча єпархії РІПЦ, окрім України, розташовані також в США, Австралії, Франції, Білорусії, Росії, Казахстані. У Франції під омофором РІПЦ перебуває найбільший у Західній Європі православний жіночій монастир на честь Ліснинської Чудотворної ікони Божої Матері. В Україні РІПЦ має громади вірних в Київській, Одеській, Вінницькій, Чернігівській, Хмельницькій, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Харківській, Луганській, Миколаївській, Херсонській та інших областях. Кафедральний собор св. прав. Іоана Кронштадського розташований в Одесі.

 Синод РІПЦ підтримує стосунки з «хризостомівським» Синодом ІПЦ Греції та Сербською Істинно-Православною Церквою, однак засуджує як розкольників та відступників РПЦ (МП) та РПЦЗ-МП.

За відомостями РІПЦ на 2008 рік, церква має близько 200 громад - в основному малі «катакомбні» групи, які не афішують своєї діяльності.

 РІПЦ офіційним рішенням свого Освященного Собору щорічно вшановує пам’ять жертв голодомору 1932-33 рр. та жертв тоталітарного богоборницько-комуністичного режиму як загальноцерковні дні пам’яті.

Більше інформації про діяльність Катакмбної Церкви в Україні та Росії, можна дізнатися на сайті  «Церковные Ведомости» .