Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

``Сім`я і Дім``: Священик може замінити психолога й психіатра

Нині – чи то час такий, чи то ми такі, але… «Немає людей психічно здорових на всі сто відсотків», – стверджують психологи. Бо кожного cеред нас щось тривожить, перед чимось відчуваємо страхи, а це, за певних обставин, може стати причиною психічного захворювання, яке треба лікувати.

Як зберегти психічне здоров’я і не перетворитися на невротика, розповідає професор кафедри дитячої, соціальної і судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Шупика, психіатр зі стажем Анатолій ЧУПРИКОВ.

 

– Що є головною ознакою психічного розладу? 

– Безглуздість поведінки. Неадекватне ставлення до довкілля, розв’язання побутових, виробничих та інших завдань, які стоять перед кожним із нас.

– То цілком психічно здорових людей немає, адже мало хто поводиться «адекватно» завжди і всюди?!

– Так, зовсім психічно здорових людей немає, бо всі непокояться через якісь внутрішні хвилювання, інколи не сплять ночами, реагують на поведінку інших людей. Психічні переживання – це типово для теперішньої людини, це нормально. Найголовніше – аби вони не виходили за межі норми. А норма полягає в тому, що людина має відчувати психічний комфорт: «Я впораюся з усіма проблемами, я володію своїм життям, інфраструктура, яку я організовую, підвладна мені». Було б чудово, якби кожна людина думала саме так. Коли ж вона не опановує хвилювання, не спить не одну, а багато ночей, коли її турбують соматичні розлади, то, звісно, тоді треба йти передусім до психолога.

– А про візит до психіатра на якому етапі варто думати?

– Коли не допомагає психолог. Деякі стани носять маску неврозів. Це стани такої собі маскованої депресії. Тобто насправді це не так невроз, як депресія. Психіатри застосовують до таких пацієнтів усілякі фармакологічні речовини та психотерапію.

– Цікаво, що найбільше впливає на порушення нашої психіки?

– Тривога і страхи. Тривога за майбутнє дітей, за майбутнє своєї сім’ї, тривога за роботу, ба навіть за майбутнє країни. Це те, що превалює поміж українців. А тривога разом зі страхами – родюче поле для виникнення невротичних станів.

– А як ви прокоментуєте таку помітну агресію між підлітками?

– Агресія поширена, бо які мультфільми нашим дітям утовкмачують у голови? Американські фільми демонструють, що, вдаривши людину п’ять разів, з нею нічого не станеться. А насправді це призведе до інвалідності на все життя!

Водночас у США, аби запобігти психічним захворюванням у дітей, практикують запрошення психіатра на уроки. Він сидить, не розмовляє з дітьми, а просто спостерігає за їхньою поведінкою. Після цього, якщо є певний висновок, учителі мають право звернутися до батьків із проханням проконсультуватися у дитячого психіатра. Ситуація в Україні – цілком протилежна. Психіатрові, який вчинить щось подібне, загрожує тюремний термін. У нас вирішили, що психіатри – злісний народ, від якого ліпше ізолювати дітей.

– Скажіть, а фанатизм – це хворобливий стан?

– Це радше емоційний для психологотипу стан. Коли наші побратими кидалися грудьми на амбразуру в ім’я Сталіна і радянської влади, це теж був свого роду фанатизм, але ми не вважали це хворобливими станами. Так і тепер – прихильність людини до яких-небудь ідей не є станом розладу свідомості. Тут дуже важливо: коли ти у щось дуже віриш, твоя віра не має заважати жити іншим людям. Отоді твій фанатизм у рамках здорової поведінки. А якщо ти береш дубину в руки і починаєш «напоумляти» – то це, даруйте, вже інший стан, який лікує міліція.

– А як щодо віри в Бога?

– Звернення до Бога у наш час є доволі потужною духовною опорою. Будучи атеїстом і водночас ученим, я вважаю: це дуже корисно, що в населення є така чудова віддушина. Коли можна комусь поскаржитися, сподіватися на допомогу. У цьому разі наші поводирі, священнослужителі іноді замінюють психологів та лікарів.

– То як не стати неврастеніком?

– На жаль, ми часто приходимо додому після напруженої праці й у такому невротичному стані можемо наговорити грубощів, образити один одного. Наші психологи мають розповідати, що сім’я – це передусім, а робота – потім. Тому берегти сім’ю, берегти дітей – найперше завдання. На жаль, нині не дуже популярні родинні психотерапевти, але вони вже є, і роботи їм не бракує.

Крім цього, провадьте здоровий спосіб життя. А це не лише відмова від надмірного вживання алкоголю, а й спорт, ходьба пішки, катання на велосипеді. Дуже часто розрядку можна отримати в спорті. Фізичні вправи випускають із нас «пару».

сайт "Сім'я і Дім"

 

To Top