Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Православний єпископ: Чому я проти хрещенських купань

єпископ Євтихій            Так, я проти водохресних купань. Чому?

По - перше. Це неминучий ризик для здоров'я, що чиниться свідомо і добровільно. Ризик, який вступає в протиріччя з Євангелієм. Христос відповідає спокушати дияволу, який спокушав його: "Написано також:« Не спокушай Господа Бога твого »(Мф. 4:7). Хочеш бути послідовником Христа - не ризикуй ні життям, ні здоров'ям тоді, коли для ризику немає вищої мети служіння іншим. (Відомі випадки, коли люди сильно застуджувалися і навіть помирали після такого купання.)

Суперечить Євангелії і посилання на те, що благодатна сила освяченої води «не дасть трапитися нічому поганому». Слідувати подібному твердженню рівнозначно, щоб вимагати від Бога чуда. Що в цьому поганого?! А ось що оповідає Євангеліє: «... І вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення?.. » (Мк. 8:11-12);

«Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає ...» (Мф. 12: 39; 16:4).

 

По - друге. Купання в освяченій воді суперечить благоговійному відношенню до великої святині. Відкрийте «Настільну книгу для священноцерковнослужителів» С.В.Булгакова:

«До освяченої води християни з давніх часів мають велике благоговіння. Освячена вода називається в Православній Церкві великою агіасмою (святинею). Цю святиню Церква вживає для окроплення храмів і жител, призначає пити її тим, котрі не можуть бути допущені до святого причастя. Благочестиві християни теж здавна мають звичай в навечір'я або в саме свято Хрещення черпати освячену воду для свого домашнього вжитку і зберігати її при святих іконах» (видання 1913 р., стор 21). Ця вода вживається і для освячення храмів, вівтарів, святої чаші для причастя, святих ікон та ін.  Для таїнства хрещення вода в купелі освячується іншим чином і з відповідними молитвами. Над водохресної водою Богу моляться про тих, хто «причащається (благоговійно п’є), кропить себе та мастить» святою водою, але не про тих, що купаються в святині. Для мене купання в «йордані» асоціюється з неприємними чутками про те, що нібито десь на молокозаводі баба купалася в цистерні з молоком та билинами про особливу категорію людей, що приймають ванни з шампанським; до речі, ця когорта повсюдно бере участь у водохресних купаннях, і їх якраз ще можна зрозуміти: їм життя нудне, своєю релігією вони обирають дрімуче марновірство і на святиню їм плювати.

По-третє. Водохресне купання - це розсадник забобони. Знову звернімося до С.В.Булгакова: «Купаються в особливості ті, які на Святках переодягалися, ворожили та інше, забобонно приписуючи цьому купанню очисну силу від цих гріхів» (стор. 24). Йому вторить і видний фольклорист XIX століття А.А.Корінфський, згадуючи водохресні купання в переліку інших забобонів у книзі «Народна Русь»: «Купаються й ті, хто святошничав-виряджався на Святках, - щоб очиститися від гріховної скверни в освяченій воді; купаються і просто - «для здоров'я». Останнє, однак, далеко-таки не завжди виправдовується на ділі» (глава« Водохресні сказання»). 

Як на це відповідає наш Символ Віри? «Вірую в одне хрещення на відпущення гріхів».

Послухайте, почитайте, подивіться в Інтернеті: хто в основному купається, як до купання відносяться, що хочуть від купання отримати і порівняйте це з дійсним змістом Євангельського події, з проповідницьким матеріалом, присвяченим Богоявлення. Спільного не знайдете. А скільки таких людей, які самозадовольняються водохресним купанням, вважаючи його за найдієвіший доказ своєї віри, але більше й пальцем не ворухнуть, щоб душу спасти, щоб вирватися з влади гріха.

По-четверте. Водохресні купання для Руської Православної Церкви не традиційні, не засновані ні на святоотцівському досвіді, ні на святоотцівських настановах. Отець архімандрит Іоан (Маслов) на уроці літургіки в Московській духовній семінарії розповідав нам про одного батюшку, який навмисне «випадково випускав» хрест в ополонку, щоб зануритися самому; нам він викладав це в якості негативного прикладу. Знаючи багатьох глибоко віруючих людей з самого дитинства, я ні від одного з них не чував про водохресних купаннях!

Описавши забобонний звичай водохресного купання, С.В.Булгаков робить висновок: «Само собою зрозуміло, що подібні описані звичаї, які порушують святість чиненого торжества і суперечать духу істинного християнства, не можна терпіти, вони повинні бути знищені» (стор. 25).

Тому я категорично проти водохресних купань.

Вітаю всіх православних з наступаючим святом Хрещення Господнього!

+ Євтихій, єпископ Домодідовський, настоятель Богоявленського собору (м. Ішим).

Джерело: kiev-orthodox.org

Переклад українською: Православний Оглядач

 

To Top