Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Священик УПЦ КП про УПЦ КП і патріарха Філарета

Взагалі, для більшості тих, хто не живе в Україні, Київський Патріархат так само невідомий і далекий як патріархат Абіссінський, ну хіба що страшними ефіопами менше лякають неслухняних, ніж жахливими розкольниками з України. Тому, кому цікаво, прошу уваги. Ось так УПЦ Київського Патріархату бачу я, його клірик майже вже 15 років.

УПЦ КП

Почнемо з того, що той, хто говорить про Київський Патріархат як про «філаретівську Церква» або глибоко помиляється, або просто бреше. В історії Київського Патріархату Філарет вже третій патріарх.

Першим був патріарх Мстислав (Скрипник) - (1898 - 1993) патріарх - 1992 – 1993

Другим - Володимир (Романюк) (1925 - 1995) патріарх - 1993 -1995

Філарет став патріархом у 1995 році.

Ну а тепер трохи про структуру УПЦ КП.

Основу церкви становить не патріарх, не єпископи (слава Богу!), ні тим більше якісь державні вказівки (Богу сугуба слава на віки віків!).

В основі Київського Патріархату стоїть громада віруючих, що діє під керівництвом священика з духовного благословення архієрея. Так є фактично, так за статутом, так диктує і сама природа життя Нареченої Христової. Звичайно, є перегини в одну або в іншу сторону (адже людського фактора ніхто не відміняв), але, в Київському Патріархаті в більшості парафій є дуже здорова гармонія між владою громади, священика і єпископа.

Фактично, єпископ не має над рядовою церковною громадою жодної юридичної влади. Максимум, що може архієрей - це не підписати документи при подачі їх при реєстрації громади. Після цього архієрей, як і єпархіальне управління, не має юридичного права розпоряджатися ні фінансами, ні майном парафії.

SIC! Вищесказане відноситься до юридичної сторони, але не духовної! З духовної т.з. архієрей, природно, має над парафією найбільшу владу. Він призначає священиків, може регламентувати частоту Богослужінь, парафіяльні заходи тощо. Іншими словами, діяльність архієрея в УПЦ КП вимагає мудрості. З одного боку, начебто він може все - і в'язати і розв’язувати, але з іншого, якщо вже сильно зв'яже або розв’яже, то для нього це може погано скінчиться - парафія може помахати ручкою - і навіть за пальчик єпископ її не вкусить.

священик Олександр Дедюхінсвященик Олександр Дедюхін (автор статті)

І є прецеденти, коли в разі конфлікту з правлячим архієреєм храми безпосередньо підкоряються патріархові, і цілком непогано себе почувають. До речі, така от общинна психологія з давніх пір закладена в українців - згадати хоча б гетьмана Петра Сагайдачного - голову Київського православного братства – який «настійно рекомендував» в 1620 р. єрусалимському патріарху Феофану висвятити митрополита і єпископів для України.

У російській пресі мені часто зустрічається думка, що УПЦ Київського Патріархату має державну підтримку. Факти говорять про зворотне. Якщо вже за роки президентства Ющенка в Києві було виділено земельних ділянок під будівництво храмів Московського Патріархату в два рази більше, ніж під будівництво храмів Київського Патріархату, то що вже говорити про те, що відбувається зараз. Виходить парадоксальна ситуація. Київський Патріархат підтримують за даними соцопитувань більше половини дорослого населення України - близько 15 млн., але при цьому в жодній!!! області України УПЦ КП не має більшості храмів. На сході, в центрі та півдні переважають храми Московського Патріархату, а на заході - греко - католицькі.

Ось так і живемо. Нормально живемо. Іноді трапляються конфлікти, непорозуміння (ну а як без них?), однак важливо інше. Земля, яка чула апостольську проповідь, що має більш ніж 1000 - річну історію митрополичої кафедри, таки заслужила вирішувати якою мовою їй молитися і приймати власні рішення щодо своєї церковної історії. Зараз не до місця розгрібати купу церковних канонів, що підтверджують право УПЦ на самостійність, але для тих, хто з піною в роті доводить, що УПЦ не мала права відділятися від «матері - церкви» московської наведу одну цитату.

«Те саме нехай зберігається і в інших областях, і повсюдно в єпархіях, аби ніхто із богоулюблених єпископів не поширював своєї влади на іншу єпархію, котра раніше від самого початку не була під рукою його або його попередників, але якщо хто посягнув і насильно підпорядкував собі якусь єпархію, нехай її поверне, аби не порушувалися правила святих отців: нехай не закрадається, під виглядом священнодійства, пихатість світської влади. І щоб поступово, непомітно, не втратили тієї свободи, котру дарував нам кров’ю Своєю Господь наш Ісус Христос, Визволитель усіх людей. Отже святому і Вселенському Собору вгодно, аби всяка єпархія зберігала у чистоті і без утисків від початку належні їй права, за звичаєм, що здавна утвердився» 8 правило Третього Вселенського Собору.

P.S.

 Дозволю собі все ж збільшити і без того великий пост кількома абзацами, присвяченими особистості мого патріарха.

Сьогодні він воістину досяг і віку, і мудрості біблійного патріарха. Для нас він патріарх не тільки за назвою. Недоброзичливці можуть скрипіти і говорити, що він владний, жорсткий. Не знаю. Він здатний на рішучі дії і справді не мимрить. Але хіба апостоли, які навертали народи до Христа, були мямлями? У найскладніших обставинах до нього завжди можна потрапити і звернутися за допомогою.

До речі, підійти до нього, чи потрапити на прийом ніколи не є проблемою. Охорони патріарх не тримає. Він ніколи не вважає для себе негожим приїхати на службу в будь-який куточок України, в будь-яке село і там невтомно спілкуватися з людьми.

Останні рішення Помісного Собору просто ще раз підтвердили мудрість патріарха. Всі ми розуміємо, що ніхто не вічний. Навіть патріарх. І це розуміє і він сам. І всі знають, що з його відходом, як не крути, може початися боротьба за кукіль. Патріарх, який прийняв церкву, в критичний момент вже за життя став легендою. Рівних йому немає, і це теж ми розуміємо всі. Як зробити так, щоб відхід патріарха не став летальним результатом і для Церкви?

Це питання займало всіх. Патріарх дав Церкві рішення. Він призначив місцеблюстителем патріаршого престолу людину, яка ще кілька років не може стати патріархом просто в силу молодого віку. Місцеблюститель без патріарших амбіцій. Вдумайтеся.

Патріарх запропонував варіант, коли церква Київського Патріархату може взагалі на роки опинитися без патріарха. Навіщо? Щоб таки собор, який об'єднує українське православ'я, відбувся.

Така ось бомба уповільненої дії під УПЦ МП, щоб можна було домовитися про все без митр. Навіть якщо цього собору таки не буде, церква не загрузне в бійках архієреїв. Адже місцеблюститель на час «безпатріаршества» управляє церквою не самостійно, а з Синодом з 10 архієреїв. І, може таки цей період виявить нового патріарха, гідного наступника тієї людини, яка найстарішу і найдавнішу кафедру Київської Русі очолює довше, ніж будь-який інший її предстоятель - вже понад 47 років.

Церква - це ж не те, що створюють люди. Церква, як виноградник, який насаджує Бог, а потім шукає виноградарів. Ось з цієї точки зору ми і повинні підходити до розвитку як Київського Патріархату, так і Церкви в цілому. Так, сьогодні Київським Патріархатом керує Патріарх Філарет - Господь знайшов доброго виноградаря - хіба це погано?

Священик УПЦ КП Олександр Дедюхін

Джерело: блог «Записки ленивого батюшки»

Переклад українською: Православний Оглядач

Священик УПЦ КП не знайшов богословських доказів проти жіночого священства

 

 

 

To Top