Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

О. Олег Точинський: В УАПЦ скандал чи переворот?

Днями на сайті andriyivska-tserkva.kiev.ua з’явилася «Відповідь  Патріархії УАПЦ на звернення духовенства Івано-Франківської єпархії УПЦ КП» щодо об’єднання цих двох конфесій.

Священик Волинської і Луцької єпархії УПЦ ієрей Олег Точинський на своїй сторінці у Facebook поділився власними враженнями від запропонованої в УАПЦ моделі єдності.

священик УПЦ Олег Точинський«УАПЦ вирішила запропонувати свою модель об'єднавчого процесу і ось які мої думки щодо їхньої пропозиції. Буду знову розбивати статтю на цитати, аби виділити найцікавіші та найбільш неоднозначні пункти.

1) «Ми лише прагнемо, щоб процес консолідації не був формальним, а модель об’єднання — передбачала збереження УАПЦ як єдиної церковної структури», - наголошується у відповіді УАПЦ і береться за приклад модель об’єднання РПЦ та РПЦЗ у 2007 році (підписання Акту про канонічне спілкування між Патріархом Московським Олексієм II та першоієрархом РПЦЗ митрополитом Лавром).

- Тобто, якщо я все правильно розумію, навіть після так званого об'єднання УАПЦ хоче залишатись в межах тих єпархій та парафій, в яких вони сьогодні перебувають. Більше того, модель об'єднання від УАПЦ зі слів представників цієї конфесії, передбачає збереження самого поняття УАПЦ з усіма її структурами і підрозділами. Виходить, УАПЦ не хоче об'єднуватись в Єдину Помісну православну Церкву в Україні, а, користуючись моментом, хоче власної легалізації на загальноправославній мапі. Виглядати це буде приблизно так: буде Помісна Православна Церква (яка зватиметься УПЦ), а біля неї буде ще спокійно і легально існувати УАПЦ (зі своїм предстоятелем, зі своїм синодом, своєю
структурою). В мене виникає логічне запитання: що ж це тоді за об'єднання таке? Здається, митрополит Мефодій заразився від патріарха Філарета сліпим бажанням влади та керування хоча б кимось!

2) УАПЦ окреслила і мету об’єднання — єднання усіх православних християн в єдиній помісній Церкві та "отримати канонічну легітимізацію своєї єрархії з боку Вселенського Патріарха, а згодом і визнання свого канонічного статусу з боку Помісних Православних Церков".

- З цих слів зрозуміло лише те, що така конфесія як УАПЦ чудово і чітко усвідомлює свою нелегітимність. Однак виходячи з того, що було сказано в першому пункті, все ж залишається незрозумілим, який формат Помісної Православної Церкви в Україні бачать в УАПЦ? Трьохскладний? (з 3-х конфесій)

3) Для досягнення мети УАПЦ пропонує два засадничих моменти: до процесів консолідації українського православ’я "має бути активно залучений Вселенський Константинопольський Патріархат", а "становлення єдиної помісної Православної Церкви має відбуватися за участі єпископату УПЦ (МП), яка за кількістю своїх парафій значно перевищує сукупну кількість парафій УПЦ КП та УАПЦ".

- Тут я би додав, що для досягнення мети потрібно підключити не лише Константинопольський Патріархат, але й усі інші патріархати Православного світу, аби ця автокефалія не була визнаною двома-трьома патріархатами. Для цього чудово підійде Всеправославний Собор 2016-го року на Фанарі. А становлення Помісної Церкви для таких конфесій як УАПЦ та УПЦ КП без участі УПЦ взагалі не представляється можливим, тому не потрібно в цьому питанні будувати собі ілюзій. УПЦ залишається єдиною Церквою в Україні, яка має Євхаристичне спілкування з усім Православним світом, тому, для нелегітимних в Православ'ї УПЦ КП та УАПЦ, УПЦ залишається тим містком, через який вони можуть отримати хоча би можливість спілкування з тим же Константинопольським патріархом, оскільки, згідно церковного етикету, спілкування предстоятеля будь-якої Помісної Православної Церкви з нелегітимними церковними утвореннями на території непідконтрольних їм держав, тим більше, там де є канонічна Церква тієї чи іншої держави, не є можливим! Тому в ситуації УАПЦ та УПЦ КП інакше це не відбудеться.

4) Модель об’єднання УПЦ КП та УАПЦ, на думку останньої, має:
а) відбуватися з благословення Вселенського Патріарха Варфоломія, (участь якого в об’єднавчому процесі може бути гарантом того, що наше об’єднання сприятиме канонічному визнанню об’єднаної Церкви з боку вселенського Православ’я);
б) відповідно до слів св. ап. Павла про необхідність розбіжності думок (1 Кор. 11,19) призвести до створення такої церковної структури, де б могли вільно існувати та розвиватися єпархії та парафії з різними традиціями та поглядами на деякі питання церковного життя.

Щодо пункту А, зокрема благословіння Вселенського Патріарха, - це так само неможливо, як і те, якби Іван Грозний дозволив, будь-кому, створення якої-небудь області російської діаспори в Шведському королівстві без дозволу на це короля Швеції. Є абсолютно незламний аспект канонічних територій, який унеможливлює подібні утворення на території канонічно підконтрольній іншій Церкві. Тому, патріарх Варфоломій не дасть такого дозволу, як би хто цього не хотів.


В пункті Б я хотів би підкреслити те, що якраз таки розвиток різних традицій та поглядів на певні питання церковного устрою, а сюди входять і богослужбові аспекти, і моменти пов'язані з традиціями окремих регіонів повинні бути поступово усуненими. Бо, на превеликий жаль, і ця проблема стосується не тільки парафій УПЦ КП та УАПЦ, але й УПЦ, сьогодні існує тенденція потурання народним, дуже часто напів-язичницьким, традиціям, які вносять смуту і розлад в богослужіння, треби та обряди Православної Церкви в Україні. Часто трапляється таке, що молодий священик, який приходить на свою першу парафію, стикається з тим, що парафіяни намагаються постійно перевчити його літургісати, відправляти треби, аргуменуючи це словами, типу: "А наш старий батюшка не так робив, служив, ховав, вінчав і т.п..". Ці викривлення вже давно потрібно починати усувати і не лише на прихідських, але й на загальноєпархіальних рівнях, з виданнями відповідник наказів, грамот, благословінь. Сприяння до виправлення цієї ситуації повинно бути ледь не на першому місці, оскільки обрядовість дуже часто зашкалює.

5) Особистість Патріарха Філарета для УАПЦ вже не є перешкодою на шляху об’єднання: "сьогодні, коли керівництво УПЦ КП орієнтується на співпрацю з Константинополем та іншими Помісними Церквами, — позиція єпископату та священства УАПЦ стосовно Патріарха Філарета також поступово змінюється". 

Я не знаю, хто складав цей лист з пропозиціями, але очевидно, що редакцію митрополита Мефодія він не проходив, оскільки на останньому своєму Синоді 26 червня 2014 року УАПЦ утворила звернення щодо об'єднавчого діалогу лише на адресу УПЦ, а діалог з УПЦ КП саме через особистість патріарха Філарета гальмувався, а подекуди, виходячи з даних раніших синодів, навіть унеможливлювався. Думаю, всі пам'ятають гнівливий лист митрополита Мефодія на адресу УПЦ КП та особисто патріарха Філарета, де він всіляко звинуватив останнього в гальмуванні об'єднавчого діалогу та потуранні особистим амбіціям і бажанню залишитись патріархом вже в об'єднаній УПЦ. 

6) Разом з тим УАПЦ нагадує, що відповідно до постанови від 16 липня 2010 р. Архієрейський Собор цієї Церкви зобов’язав Предстоятеля УАПЦ митрополита Мефодія до молитовного поминання Вселенського Патріарха під час богослужінь "в якості видимої ознаки канонічного спілкування зі Вселенським Константинопольським Престолом, а через нього з усією повнотою Православ’я".

- Питання риторично-саркастичне: а патріарх Варфоломій знає, що його поминають в УАПЦ як свого першоєрарха? А якщо серйозно, - навіть якщо ви за богослужіннями будете поминати усіх православних патріархів, ознака канонічного спілкування з Православним світом дійсно, як і зазначено, залишиться лише ВИДИМОЮ і БАЖАНОЮ, однак, не ДІЙСНОЮ. 

7) Насамкінець Патріархія УАПЦ зазначає, що "справжнє єднання неможливо досягнути шляхом тиску", а лише через повагу "один одного та наших церковних ієрархів" і молитви до Господа, аби "в Україні якнайшвидше було остаточно сформовано дійсно єдину та дійсно Помісну Православну Церкву".

Тут я звичайно згоден. Тільки взаємоповага та надія на Милосердного Бога повинні бути в основі такого складного процесу. Ніякого самочинства, ніякого об'єднання знизу і тому подібного, не має бути краєугольним каменем в цій ситуації. А інформаційний тиск, неправда та ті нечесні методи, які використовують представники УПЦ КП та ЗМІ (швидше за все, замовлені останніми) проти УПЦ та УАПЦ в жодному разі діалогу не сприятимуть.

Загалом, в мене склалось двояке враження від цього звернення. Перше, що хотів би відмітити - стиль написання. Читаючи цей лист, я побачив діаметрально протилежні думки у відношенні до тих, які були висловлені на останньому Синоді УАПЦ, а також те, що позиції, які тут ставляться на перші місця, зовсім не суміжні з поглядами на об'єднання самого митрополита Мефодія. Швидше за все хтось, підписавшись "патріархією УАПЦ" просто вирішив висвітлити власну позицію.

До речі, жодного підпису предстоятель УАПЦ під цим зверненням не поставив (наголошую, що воно не підписано взагалі ніким) та і, в додачу до всього, опублікований не на офіційному сайті УАПЦ, а на сайті кафедрального храму св. ап. Андрія Первозванного. 

Здається, в УАПЦ або назріває скандал або ж внутрішній переворот вже відбувся" 


В УАПЦ розповіли як хочуть об’єднатися з УПЦ КП

УАПЦ: Наша позиція щодо патріарха Філарета «поступово змінюється»

В УАПЦ зробили крок до об’єднання в єдину Помісну Церкву

Священик УПЦ: Я не згоден з Вами, Ю.П.Чорноморець!


To Top