Свщмуч. Нектарій: Усі борці за правду Христову гинули в боротьбі

Лист з ув'язнення священномученика Нектарія (Трезвинського), православного єпископа Яранського (1933 рік): 

Возлюблені мої!

Хочеться написати вам кілька рядків для нашого спільного повчання і утвердження в Православ'ї.

Ось уже п'ять років, як в Яранському краї кілька православних громад відійшли від митрополита Сергія.

Багато пастирів і мирян припускали швидко здобути перемогу над сергіанським відступництвом і тепер, не бачачи зовнішнього успіху в своїй духовній боротьбі, розчаровуються і починають сумніватися в істинності і спасительності свого відходження від митрополита Сергія і однодумного з ним єпископату і духовенства.

Нехай не тривожиться ж серце ваше! Наше відходження від митрополита Сергія має у своїй основі не яку-небудь дріб'язкову примху чи чиєсь ображене самолюбство, а рішуче небажання бути учасниками у злочинній пристосовності митрополита Сергія та інших ієрархів до совєтської влади до допущення самого грубого і безцеремонного втручання у внутрішнє життя Церкви Христової працівників ГПУ.

Це втручання чужих елементів в призначення на кафедри єпископів та в інші церковні справи не може бути виправдане ніякими церковними канонами і святоотцівськими правилами, тим більше, що у нас Церква відокремлена від держави.

Наша боротьба з митрополитом Сергієм, цим провідником більшовицького цезаро-папізму - боротьба дуже поважна, боротьба за правду Божу і Христову і за святу Церкву Православну, віддану за тридцять срібників безбожникам на наругу і руйнування (ліквідацію).

Для нас небезпечний не митрополит Сергій, а ті, хто його підтримують грубою силою. Не будь на його боці карального органу, він і його однодумці давно були б осоромлені (підтвердження цього я отримав у своїх допитах), і народ відійшов би від нього як від запроданця і зрадника Христової Церкви.

Але вся наша трагедія, що єпископи - борці проти митр. Сергія, опинилися під чоботом ГПУ.

Так, митрополити Петро Крутицький і Кирило Казанський загнані в сибірські тундри.

Митрополит Йосиф Петроградський заточений у середньоазіатські піски.

Архієпископ Димитрій - в найсуворішій ізоляції в Ярославлі.

Владика Віктор десь далеко на півночі.

Ваш прочанин заточений на десять років у концентраційний табір, а єпископи Єрофій, Алексій і Максим розстріляні.

Така ж доля, тобто тривалі терміни ув'язнення в табори, заслання і ув'язнення, спіткали багатьох з духовенства і мирян, що зважилися виступити проти митр. Сергія і його клевретів.

Я ще при самому своєму розриві з митр. Сергієм в лютому 1928 року передбачав, що наша боротьба з сергіанством, хоч і є боротьбою за правду Христову, буде довго безсилою і зовні майже безуспішною. З історії Церкви Христової видно, що майже всі борці за правду Христову гинули в боротьбі, і що тільки після їх смерті торжествувало те діло Боже, за яке вони боролися. Так буде і в нашій боротьбі з сергіанством.

Народ наш став байдужим до церковних питань, а духовенство, це здебільшого обрядовиконавці, для яких лише було б чим годуватися і на що спокійно жити, проти нас, що відійшли від Сергія, не гребують пустити в хід самі аморальні методи, як то: доноси, брехливі чутки, підпоювання горілкою горлопанів на парафіяльних зборах та інше.

Так, про мене Сергій надрукував, ніби я висвятив у попи двоєженця, чого я і в думках не мав.

Словом, хоч наша боротьба і свята, але ми поки що безсилі. Що стосується мене, то я не сподіваюся на звільнення. Я швидше за все загину і згнию в таборах, втішаючись обітницями Христовими: «Блаженні вигнані за правду, бо тих є Царство Небесне».

Доводиться переносити страждання, іншого висновку немає, іншого рішення бути не може.

Перебувайте ж непохитними, улюблені! Для нас життя - Христос, а смерть - придбання (Флп. 1, 21).

Що нам робити? Як нам бути? - запитують мене ревнителі Православ'я, позбавлені своїх пастирів і які не можуть по чуйності совісті своєї молитися в сергіанських храмах.

Цілком зрозумілі страждання їхніх душ. Важко жити без церковної молитви. Це - велике позбавлення для віруючих. Адже тепер багато міст і сіл, де немає храмів, а, якщо і є, то або обновленські, або сергіанські.

Єднайтеся в малі групи і моліться по домівках. Співайте церковні священні співи. Читайте Слово Боже. Творіть посильно милостиню. Ховайте померлих без сергіанських попів. Святі Тайни приймайте лише від істинних пастирів. А таких ви завжди з Божою допомогою при бажанні знайдете.

Нині, за пророцтвом святого Апокаліпсису, Церква пішла в пустелю, тобто зникла в підпілля або опинилася в такому становищі, коли віруючі змушені приховано і потаємно збиратися на церковну молитву. Так було в часи мучеництва і за часів єресей в Греції та на Сході, коли було гоніння на прихильників Божественної істини.

Наш час - час підготовки до антихристового царства. Сатана, ворог Божий, ополчився на Церкву Христову і на тих,  що залишилися вірними Христовим та святотоотцівським заповітам.

«Симон, Симон! Ось сатана просив, щоб сіяти вас, як пшеницю », - говорив Господь Ісус Христос Своїм учням, йдучи на хресну смерть. «Але Я молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя» (Лк. 22, 31-32).

Так і ви, браття, моліться за себе і за мене, щоб не зменшилась віра наша і не згасла та релігійна наснага, якою багато з вас горять. Якщо ж ми остинемо і станемо тільки теплими, то Господь виплюне нас зі Своїх божественних уст, тобто викине з надр Своїй Церкви, із спільноти спасаємих. А що може бути гіршим цього?

«Пильнуйте й моліться, щоб не впасти у спокусу!» (Мф. 26, 41)

Єп. Нектарій (1933 р.)

Після багатьох років більшовицьких концтаборів Єпископ Нектарій (Трезвинський) був розстріляний 8 вересня 1937 року за вироком сталінської «трійки».

Єпископ Нектарій (в миру Нестор Костянтинович Трезвинський) народився 1889 року в селі Яцек, Васильківського повіту, Київської губернії в сім’ї православного священика.

Про радянську церкву

Офіційна і таємна Церква в СРСР

Промова Московського Патріарха в день похорону Сталіна

В РІПЦ обурені святкуванням 70 –ї річниці обрання першого «совєтського патріарха»

Ігумен Ігнатій Душеїн: Про причини виходу громади з Московського Патріархату (ч.2)

Про Церкву і Другу світову війну (фрагмент з проповіді митр. Віталія (Устинова))