Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Митрополит Володимир (Сабодан): Мій головний вибір: сім`я або чернецтво

Напередодні Великодня Предстоятель УПЦ (МП) в ексклюзивному інтерв'ю «Сегодня» - про те, якою бачить Церкву через 10 років, де йому найкраще на Землі, який вибір допомогли зробити духовні старці, яких письменників він любить і які йому сняться сни.

Митрополит Володимир- Ваше Блаженство, перш за все ми хотіли б подякувати Вам за цю зустріч і дізнатися, як Ваше самопочуття.

- Дякую всім, хто молився за мене в період моєї хвороби, і закликаю Боже милосердя на всіх нас.

- Як сьогодні розписаний Ваш день? З чого він складається? Як багато зустрічей у Вас?

- Зустрічі бувають щодня. Люди приходять з різних причин. Включно з проханням матеріальної допомоги. Різні проблеми вирішуються, настільки наскільки це можна вирішити.

- Якою Ви бачите нашу Церкву через 10 років?

- Бачу Церкву в повній дії. При виконанні її місії та проповіді. І сподіваюся, що Бог милосердний пошле нам загальний мир, взаємну згоду спільно славити воскреслого Христа.

- Ваше Блаженство, що потрібно зробити, щоб люди не просто потягнулися до церкви, а стали по-справжньому більш воцерковленими? Як зробити, щоб вони насправді цікавилися вірою, а не тільки зовнішніми атрибутами?

- Без навчання, без навчальних зібрань у суботні або недільні дні, домашнім чином воцерковитися дуже складно. Тому церква намагається зараз відкривати парафіяльні школи. У нас є навчальні заклади - духовна академія, духовна семінарія, недільні школи. Сподіваємося, що з'являться духовні факультети при університетах державних. Церква повинна проповідувати, як апостол Павло і говорив: «Горе мені, якщо я не проповідую». Інакше звідки знатимуть тоді про Бога? Але є інші проблеми: недостача викладачів, атеїстична спадщина і низка інших, які Церква намагається виправити, наскільки це можливо.

- Ваше Блаженство, хто в житті був для Вас самим великим авторитетом? Чи можна виділити когось одного?

- За мою довге життя я зустрічав, слава Богу, чудових людей, і світських, і духовних, при спілкуванні з якими міг відчути, як я черпаю те, що люди роздають заради спасіння, заради Бога.

- А хтось один був такий, хто залишив найпомітніший слід?

- Виділити когось одного - значить образити когось, образити інших. У студентські роки, в Одесі, був отець Кукша, нині преподобний Одеський.

- Лаврентій Чернігівський ...

- Лаврентій Чернігівський. Так багато було.

- Зустріч зі святим Лаврентієм Чернігівським колись стала поворотною у Вашій долі, він благословив Вас на служіння церкви. Невже Ви могли піти по іншій стезі? Чим би Ви могли займатися?

- У мене не було такого в долі, щоб я все знав відразу. Я думав, як мені поступити і що мені робити. Старці хороші у нас були. Допомогли своїм Благословенням вирішити те, що викликало ті чи інші сумніви.

- Між чим і чим Ви вибирали?

- Між шлюбом і чернечим званням.

- Ваше Блаженство, чи є якесь місце на Землі, де б Ви відчували себе краще, ніж де б то не було? Де б Вам було по-справжньому добре? Може бути, Єрусалим, або Одеса, де Ви починали, або Києво-Печерська Лавра?

- Це мої Марківці! Рідні! Які дають мені силу й міць. І, само собою, всі святі місця: Палестина, Єрусалим, інші місця, де доводилося бувати. І при цьому отримувати користь.

- А давно були в Марківцях?

- Нещодавно був. Восени.

- Ви служили настоятелем в Женеві і Гаазі, були Патріаршим екзархом Західної Європи. Які спогади про той час?

- Спогади хороші. Тому що було багато людей нашої старої еміграції, які шукали союзу з церквою, з Богом, і це об'єднувало їх, у тому числі і мене з ними ... Але вже, нажаль, всі майже повмирали ...

- А Ви знаєте іноземні мови - чи можна було без них там обходитися?

- Ні. Та я навіть і своєї не знаю!

- Владико, як Ви дізнаєтеся про те, що відбувається у світі, в політиці? Тільки спілкуючись з різними людьми, можливо Ви читаєте газети, дивитеся телевізор? Чи користувалися Ви коли-небудь мобільним телефоном? Ця частина життя Предстоятеля прихована від віруючих, але їм завжди так хочеться порівняти свій побут і побут глави Церкви.

- Я намагаюся дивитися передачі - останні вісті, новини, теж читати пресу. Я переглядаю кожен день, що робиться на світі. А мобільного телефону не було ніколи.

- Чи є якась книга, крім Біблії, яка теж вразила Вас, і Ви вважаєте, що її потрібно обов'язково прочитати?

- Я дуже люблю літературу. Намагаюся читати, якщо є на те час. Одну книгу назвати складно.

- ... Тоді не одну. Які автори подобаються?

- Мені подобається з російських класиків Достоєвський, з українських класиків - вірші Тичини. Його рідний брат був священиком Чернігівської єпархії, коли я там служив. Ми дуже багато говорили, він був проста людина, але дуже підкуповував своїм глибоким, без претензії, розумінням життя. Я там був 3,5 року. Ми часто спілкувалися.

- Чи є у Владики друзі дитинства і юності, з якими він би спілкувався? Чи залишався коли-небудь хоч якийсь час для спілкування з рідними і близькими?

- Мої друзі дитинства нині майже всі повмирали. Раніше спілкувалися часто. У поїздках на Святу землю, в багато інших місцях. Це давало можливість єднання, дружнього і братського спілкування. І звідси щось корисне ... Але все це вже вчорашній день.

- Які сни Вам сняться, владико? Це дуже особисте питання ...

- Кольорові сняться.

- А які запам'яталися?

- Дуже гарні спогади тримаються довго. Сниться не тільки дитинство, а й інші часи.

- Яку пораду можна дати людині, яка шукає опори в нашому сьогоднішньому важкому світі, де людина постійно думає про те, як йому заробити і прогодувати сім'ю?

- Я виправдовую такого, що шукає, адже йому щось у житті потрібно, і не тільки для себе. Людина повинна використовувати всі можливості, щоб допомогти іншим людям добротою, християнським ставленням. Допомогти у виборі правди, правильного життєвого шляху.

- Як йому не замислюватися про матеріальне? Як не думати весь час: будуть гроші, не буде грошей? Як весь час не зациклюватися на цьому слові?

- Треба подивитися, проаналізувати, через що у нього такий стан, в який приходить людина, що зневірилася, яка причина. І постаратися допомогти другу, або сусідові, або однокурсникові.

- Про що мріє Ваше Блаженство сьогодні?

- Мрії, мрії, моя ви радість ... Я мрію, щоб Бог, якщо визначить мені жити і трудитися, був би до мене милостивий і допомагав би мені дійти свій шлях до кінця. А я, у свою чергу, буду докладати всі зусилля, щоб допомогти іншим людям. А такі можливості є у кожного з нас. Якщо нема багатства, то є добре слово, зітхання любові. Це підтримує людину дуже сильно.

- Спасибі велике!

- І вам спасибі!

Чернецтво і вірші

Митрополит Володимир народився 23 листопада 1935 року в селі Марківці Летичівського району Хмельницької області. Ім'я до постригу - Віктор Маркіянович Сабодан. Закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Ленінградську духовну академію. У 26 років, 26 серпня 1962 року народження, отець Віктор був пострижений у чернецтво, отримавши ім'я на честь святого рівноапостольного князя Володимира. Закінчив аспірантуру при Московській духовній академії. Очолював Ростовську й Новочеркаську єпархію, був Патріаршим екзархом Західної Європи, головою кількох єпархій в Україні та Росії. Свій головний пост отримав через 30 років після постригу: з 27 травня 1992 року - Предстоятель Української Православної Церкви (Московського Патріархату) з титулом Блаженніший Митрополит Київський і всієї України. Пише вірші.

Автор: Гук Ольга

фото: Митрополит Володимир. Автор фото: Олександр Яремчук, "Сегодня"

Переклад українською: Православний Оглядач

To Top