Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Митр. Іларіон (Алфеєв): Варто думати не про систему управління в Православ’ї

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН: «СПОДІВАЮСЯ, ЦЕ ЛИШЕ ПРИВАТНА ДУМКА»

Нещодавно в пресі з'явилася низка публікацій, в яких деякі грецькі ієрархи висловили свою думку з приводу позиції Руської Православної Церкви в питаннях, що стосуються буття всіх Помісних Православних Церков. Голова ВЗЦЗ митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєв) дав порталу Православие.Ru  інтерв'ю з приводу нещодавніх заяв митрополита Халкідонського Афанасія і митрополита Прусського Елпідофора.


- Ваше Високопреосвященство, в кінці минулого року Афінським агентством новин було опубліковано інтерв'ю ієрарха Константинопольського Патріархату митрополита Халкідонського Афанасія, в якому він, зокрема, звинуватив Московський Патріархат у саботажі Всеправославного Собору. А інший ієрарх цієї ж Церкви, митрополит Прусський Елпідофор, у недавно опублікованій статті «Перший без рівних» стверджує, що Руська Церква «в черговий раз обрала ізоляцію... від спілкування Православних Церков». Як би Ви прокоментували ці звинувачення?

- Чи є яка-небудь ще Помісна Православна Церква, яка підтримувала б настільки інтенсивне спілкування з іншими Помісними Церквами, як Митрополит РПЦ Іларіон (Алфеєв)Руська. Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил тільки за один минулий рік спільно звершив богослужіння і розділив братські бесіди з Предстоятелями 13 Помісних Православних Церков (тобто з усіма, крім одного), а з деякими з них - неодноразово. Відбувається активний обмін делегаціями на рівні ієрархів, богословів, кліриків і мирян.

Якщо ж говорити про загальноправославні контакти, то Всеправославний Собор готується вже більше 50 років, і Руська Православна Церква з самого початку і до цього дня бере живу і діяльну участь у підготовчій роботі. Більш того, Московський Патріархат, надаючи майбутньому Собору велике значення, ретельно опрацьовує усі винесені на нього теми. Інша справа, що методи підготовчої роботи, які використовувалися на всеправославному рівні досі, показали недостатню ефективність. Тому і підготовка так затягнулася. Мені думається, що для активізації передсоборного процесу потрібно, насамперед, створити дієвий всеправославний орган, здатний довести це починання до кінця. Якщо перед нами стоїть настільки важлива мета, треба збиратися для підготовчої роботи не раз на кілька років, а, скажімо, на щомісячній основі.



- Чи обговорюється тема Всеправославного Собору на рівні Глав Церков?


- Тема Собору неодмінно присутня серед питань, які Святіший Патріарх Кирил торкається у своїх переговорах з Предстоятелями Православних Церков всі останні роки. Зокрема, вона активно обговорювалася на зустрічі Предстоятелів в ході святкування 1025-річчя Хрещення Русі у кінці липня 2013 року. У бесіді Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія та Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, що відбулася в Чорногорії на початку жовтня, було також приділено багато уваги питанню підготовки Всеправославного Собору. Ця тема є однією з центральних у співбесідах Предстоятеля Руської Православної Церкви з Блаженнішим Патріархом Антіохійським Іоанном в ході мирного візиту останнього в межі Московського Патріархату.

Нещодавно Предстоятелям Помісних Православних Церков було розіслано запрошення Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія на нараду (синаксіс) Предстоятелів, однією з головних тем якого повинна стати підготовка Всеправославного Собору.

- Як би Ви прокоментували закиди митрополита Афанасія на адресу Московського Патріархату «в гегемоністських тенденціях за підтримки держави і зброєносців (Чехії, Польщі і тощо)»?

- Це твердження важко коментувати, оскільки воно не підтримане жодними аргументами. Взаємодія Руської Православної Церкви з державними структурами Росії, України, Білорусії та інших країн, опікуваних нею, здійснюється у сферах соціальної роботи, культурного та релігійного виховання підростаючих поколінь, пастирського окормлення військовослужбовців та ув'язнених, збереження історичних пам'яток тощо. Традиції співпраці Церкви і держави, прагнення до «симфонії» церковної і державної влади ми отримали у спадок від Візантії.

Що ж стосується відносин з братніми Помісними Православними Церквами, то Руська Церква підтримує їх абсолютно самостійно, послідовно відстоюючи право всякої Автокефальної Церкви, незалежно від її розміру, на повне внутрішнє самоврядування.

До цього треба додати, що термінологія, безпідставно використана владикою Афанасієм для оцінки міжправославних відносин, цілком належить до політичного словника епохи «холодної війни». Однак і в політичному світі відбулися серйозні зміни: блоку країн Варшавського договору, як і поділу Європи на два протиборчі табори, вже давно не існує.



- Наскільки справедлива митрополитом Афанасієм оцінка православної адміністративної системи управління як «схильної до протестантизму»?

- Чому ми зобов'язані мислити виключно в рамках бінарної опозиції «католицтво-протестантизм»? Існуюча система адміністративного управління Православної Церкви відповідає православній еклезіології і дозволяє уникнути крайнощів як католицької (папізм), так і протестантської системи.

На мій погляд, нам слід було б думати не про систему управління в світовому Православ'ї, а про те, якою має бути наша спільна реакція на нагальні проблеми: зокрема, на загрозу християнській присутності в Сирії і в Близькосхідному регіоні, необхідність консолідації зусиль у боротьбі за євангельські норми. Самостійність управління Автокефальних Церков цьому ніскільки не перешкоджає.



- Як би Ви прокоментували затвердження у згаданій статті митрополита Елпідофора щодо того, що перший серед Предстоятелів Православних Помісних Церков володіє винятковими повноваженнями, що роблять його «першим без рівних» (primus sine paribus), що Церква «завжди іпостазуєтся в особистості», а першоієрарх не отримує від кого-небудь свою першість, але, навпроти, сам є його джерелом?

- Це думка, на мій погляд, є відхід від багатовікової православної традиції: вона ігнорує підсумки майже тисячолітньою полеміки з латинським Заходом і максимально наближається до папістської еклезіологічної моделі.

Не кажучи про великі проблеми, які здатні породити подібні твердження в міжправославних стосунках, скажу, що такі висловлювання створюють серйозні перешкоди для подальшого чесного розвитку православно-католицького діалогу: адже позиція православної сторони представлена митрополитом Прусським виглядає так, що ніби між православним і римо-католицьким вченням про Церкву майже не залишається різниці. Сподіваюся, це лише приватна думка Преосвященного Елпідофора, а не загальна позиція Священноначалія Константинопольської Церкви.

7 лютого 2014 року


Джерело: Православие.ru

Переклад українською: Православний Оглядач


РПЦ висловила позицію з питання першості у Вселенській Церкві

РПЦ: Час для зустрічі Предстоятелів Помісних Церков у Стамбулі обрано не зручний

Митр. Іларіон (Алфеєв): В Сирії відбувається геноцид християн

Митр. Іларіон (Алфеєв): Конфлікт з уніатами затьмарює стосунки РПЦ з Ватиканом

Митр. Іларіон (Алфеєв): Унія - не шлях до єдності

Патріарху Варфоломію захотілося провести Всеправославний Собор у 2015 році

Предстоятелі Помісних Церков не поспішають до Стамбулу

Митрополит Гортинський Ієремія: Справжні католики ми - православні, а не папісти

Чим Папа відрізняється від Патріарха?

To Top