Православний оглядач Нечестивим же немає миру, – говорить Господь (Ісая 48:22)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

В храмах УПЦ (МП) на Ківровоградщині ім`я Кірова не поминається

17 вересня 2013 року в кафедральному соборі Кіровограда за Божественною літургією відбулося прославлення у лику месцевошанованих святих Кіровоградської єпархії УПЦ (МП) блаженного Данила Єлисаветградського, Христа ради юродивого (+ 1902).

Священний Синод Української Православної Церкви (МП) зарахував до лику святих місцевого подвижника благочестя навесні цього року. Хоча місто зараз носить іншу назву, але святого XVIII століття назвали Єлисаветградським, маючи на увазі час його подвижництва.

Примітно те, що правлячого архієрея Кіровоградської єпархії УПЦ (МП) за богослужіннями давно поминають як архієпископа Єлизаветградського.

Єпископ Єлисаветградський УПЦ МП

Ця ініціатива місцевого священства та віруючих співзвучна з концепцією, прийнятою Архієрейським Собором Руської Православної Церкви в 2011 році: "Про заходи щодо збереження пам'яті новомучеників, сповідників та усіх невинно від богоборців в роки гонінь постраждалих".
Зокрема, в документі йдеться: «Необхідно продовжувати діалог з державою та роз'яснювальну роботу в суспільстві для того, щоб в назвах вулиць і населених пунктів не звеличували імена осіб, відповідальних за організацію переслідувань і знищення невинних людей, в тому числі постраждалих за віру».

Як повідомляє Вікіпедія, в 1934 році Єлисаветград був перейменований на Кірове, а в 1939 році став називатися Кіровоградом. Очевидно, що свою назву місто отримало на честь совєтського політичного діяча, улюбленця Сталіна, Сергія Мироновича Кірова.
Це саме під його керівництвом, як голови тимчасового революційного комітету в Астрахані, 24 травня 1919 року було розстріляно хресний хід у прославляння святого Іосифа Астраханського. А пізніше в травні - червні 1919 року Сергій Кіров курує арешт і розстріл митрополита Астраханського Митрофана та єпископа Леонтія.

Питання про перейменування міста Кіровоград на Єлисаветград (1754-1924 рр..) постало відразу ж після розпаду Совєтського Союзу, в 1991 році. Городяни неодноразово зверталися з подібними пропозиціями і петиціями до міських чиновників. У жовтні 2008 року міськрада Кіровограда заявила про рішення провести місцевий референдум щодо повернення місту старої назви, проте референдум так і не провели.

Проблема з назвами міст і, зокрема, церковних територіальних одиниць із «совєтським минулим» - не нова.
Наприкінці минулого року збір підписів на підтримку перейменування низки благочинь Джанкойської єпархії організував журналіст газети «Комерсант - Україна» і віруючий Української Православної Церкви Артем Скоропадський.
У своєму зверненні до правлячого архієрея єпархії він писав: «... Забувши про високий статус, який зобов'язує вас піклуватися про те, щоб жожна земна, людська спокуса не відвернула від Святої Церкви віруючих, ви попускаєте блюзнірство на богоспасаємій Кримській землі.
Інакше не можемо ми назвати найменування благочинь в Джанкойській і Роздольненській єпархії - Совєтське благочиння, Красногвардійське благочиння і Первомайське благочиння. Іменувати благочиння блюзнірською згадкою про безбожний совєтський режим, його свята і неправедних воїнів - відверта спокуса в очах віруючих».

Георгій КоваленкоСитуацію прокоментував прес-секретар Предстоятеля УПЦ (МП) прот. Георгій Коваленко:
«Навіть від совєтського богоборчого минулого потрібно позбавлятися по- християнськи, а не по-революційному.
Справедлива справа визволення від тоталітарного минулого не є нашим головним завданням. Головне завдання Церкви - вести людей до спасіння, об'єднувати людей навколо Христа, а не розділяти їх з приводу назв.

Якщо у всіх храмах Кіровограда правлячого архієрея поминають як Єлисаветградського, значить є згода з цього приводу церковної громади. Значить, і титул його в офіційних церковних документах поміняється, і, що не менш важливо, місту буде повернуто його історичну назву на честь святої Єлисавети, а не на честь цариці, як думають деякі заполітизовані голови.
Це хороший приклад і для інших регіонів, але застосовувати його потрібно з місіонерською обережністю і з урахуванням місцевих умов».

Джерело: Православіє в Україні

To Top