Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Митр. Іларіон (Алфєєв): Унія - спецпроект для навернення православних в католицтво

В інтерв'ю газеті National Catholic Register голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московської патріархії митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв) розповів про значення наміченого на 2016 рік Всеправославного Собору, про ситуацію в Україні, а також про відносини між РПЦ та Ватиканом на сучасному етапі.

 Митрополит РПЦ Іларіон Алфєєв

- Наскільки важливим для Православної Церкви є намічений на 2016 рік Всеправославний Собор? Чи потрібно його розглядати як щось схоже на Другий Ватиканський Собор в історії Католицької Церкви?

- Важливість Всеправославного Собору в тому, що після епохи Вселенських Соборів це буде перший Собор, на якому будуть представлені всі загальновизнані на сьогодні Православні Церкви. За минулі 12 з гаком століть скликалися собори різного рівня, що включали представників різних Церков, але цей буде першим загальноправославним Собором за даний період. Цей Собор - плід багаторічної роботи Помісних Церков, що тривала більше 50 років. Порівнювати його з Другим Ватиканським Собором навряд чи варто: повістки дня дуже сильно відрізняються. Крім того, ми не очікуємо від Всеправославного Собору ніяких реформ, які б істотно вплинули на життя Православ'я.

 

- Патріарх Кирил сказав, що Всеправославний Собор повинен порушити такі питання, як вигнання християн з близькосхідного і північноафриканського регіону, культ споживання, руйнування основ моральності та сім'ї, клонування і сурогатне материнство. Наскільки важливі ці питання для Вас, і чи хотіли б Ви, щоб і інші теми, наприклад, єдність з Католицькою Церквою, були включені до порядку Собору?

- Ці слова Святійшого Патріарха Кирила відображають позицію Руської Православної Церкви, відповідно до якої порядок денний Всеправославного Собору необхідно доповнити актуальними для сучасного суспільства темами, які вимагають реакції з боку світового Православ'я. Крім того, є перелік з десяти тем, документи за якими готувалися Помісними Церквами протягом багатьох років підготовчої передсоборної роботи. По вісьмом з них вже досягнуто одностайності всіх Помісних Церков, і вони, пройшовши деяке фінальне доопрацювання, будуть винесені на рішення Собору. Серед них є і тема ставлення Православної Церкви до продовження діалогів з іншими християнськими конфесіями, включаючи католицтво.

 Нарада Предстоятелів і Представників Помісних Церков в Стамбулі, березень 2014

Нарада Предстоятелів і Представників Помісних Церков в Стамбулі, березень 2014 (митрополит Іларіон ліворуч)


- Чому необхідний цей Собор, і чому зараз?

- Випрацювання соборних механізмів на всеправославному рівні є бажаним для всіх Помісних Церков. Цим з самого початку була мотивована спільна участь Помісних Церков у підготовці Собору, яка почалася в 1961 році в ході Всеправославної Наради на острові Родос. Зараз ця багаторічна підготовча робота добігає кінця, тому скликання Собору намічене на 2016 рік, якщо не завадять непередбачені обставини.

 

- Політика Росії в Україну викликала серйозний протест на Заході. Яка позиція Православної Церкви? Чи політика Заходу в цьому питанні хибна?

- Руська Православна Церква охоплює росіян, українців, білорусів і представників багатьох інших національностей. Духовна єдність наших народів проходила перевірку часом протягом століть. Навряд чи і нинішня політична криза на Україні щось в цьому змінить. Позиція Руської Православної Церкви не може бути обумовлена ​​тією чи іншою політичної лінією: адже чадами нашої Церкви є прихильники різних політичних поглядів, громадяни багатьох держав.

Чим ближче ми до Бога, тим ближче один до одного: віра в Христа і любов до Христа об'єднує, а не роз'єднує людей. Ми ніколи не ділили нашу паству за національною ознакою.

Трагедією для України стала кров багатьох невинних людей, пролита в Києві в лютому цього року. І Божа, і людська справедливість вимагають негайного та всебічного розслідування катастрофи, що трапилася. Однак серед європейських політиків немає єдності думок з цього питання - як, втім, і по багатьох іншим питанням, що стосуються подальшої долі України та українського народу. У такій ситуації роль Церкви - не говорити гучні слова, а молитися і співчувати.


- Дехто стверджує, що Православна Церква та Російська держава занадто тісно взаємопов'язані. Наскільки це вірно, і в якій мірі ці відносини позначаються на житті Церкви та її цілісності (і навпаки), особливо в такому питанні, як суверенітет України?

- Руська Православна Церква і Російська держава підтримують взаємоввічливі відносини, які ґрунтуються на принципах співпраці і невтручання у внутрішні справи один одного. Але подібні ж стосунки у нашої Церкви і з багатьма іншими державами, на території яких вона здійснює свою місію. Церква є тілом Христовим, яке живе за богоустановленими законами, орієнтуючись на духовні та моральні цінності, явлені в Божественному Одкровенні. Її служіння зосереджено на турботі про свою паству, захисті та просуванні традиційних моральних принципів в особистому та суспільному житті, духовній освіті.

Руська Православна Церква і держава не втручається у справи один одного. Однак це не означає, що Церква може бути байдужа до розвитку ситуації в Україні. Київ - колиска руського Православ'я, його початковий центр: звідти почалося поширення східного християнства по території історичної Русі. Українська Православна Церква, що має всю повноту самостійності в адміністративному управлінні, є невід'ємною частиною Помісної Руської Православної Церкви. А тому біль віруючого українського народу - наша власна біль. Нас глибоко турбують прояви агресії стосовно наших українських братів і сестер з боку екстремістів. У ці дні ми підносимо молитви про якнайшвидше припинення громадянського протистояння в Україні, повернення українського народу до мирного життя.

Митрополит Іларіон (Алфєєв) і папа римський Бенедикт XVI

 Митрополит Іларіон (Алфєєв) і папа римський Бенедикт XVI


- Ви багато чого зробили для розвитку православно-католицьких відносин. Які Ваші надії на майбутнє? Могла б зустріч між Папою і Патріархом відбутися при нинішньому Папі Франциску, або її ймовірність була більш високою при Папі Бенедикту?

- Справді, мені довелося чимало займатися діалогом з Kатолицькою Церквою - і в ті роки, коли я очолював Секретаріат з міжхристиянських відносин Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, і коли в якості єпископа Віденського та Австрійського здійснював своє служіння в католицькій країні, підтримуючи відносини з представниками католицької Церкви в Австрії та Угорщині. Перебуваючи ж на посаді голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків, я щороку буваю в Римі, де зустрічався спочатку з Папою Бенедиктом XVI, а тепер - з нинішнім Папою Франциском і з керівниками різних підрозділів Римської курії.

Сьогодні ми, православні та католики, стикаємося зі схожими проблемами в світі, і наші позиції з багатьох питань значною мірою збігаються.

Православно- католицький діалог ведеться на різних рівнях: як всеправославному (в рамках Змішаної комісії з богословського діалогу між Римо - Католицькою та Православною Церквами), так і у двосторонньому форматі (Московський Патріархат веде діалог з католицькими єпископськими конференціями окремих країн). Богословський діалог здійснюється вже тридцять років, і його досягнення очевидні. Як очевидна і наявність певних розбіжностей у наших доктринах.

На сьогодні головне, хоча і не єдине питання, що розділяє католиків і православних стосується проблеми першості у Вселенській Церкві. Колись відмінність в його розумінні стала однією з причин, що призвели до розділення між Західною і Східними Церквами. На Сході Папу Римського визнавали наступником апостола Петра, і Римський престол займав перше місце серед патріарших кафедр згідно з постановами Вселенських Соборів. Однак при цьому Східна Церква розглядала Римського єпископа як «першого серед рівних» (primus inter pares) і ніколи не надавала йому особливих владних повноважень у порівнянні з Предстоятелями інших Церков.

Крім власне богословських розбіжностей, є і так звані «небогословскі фактори розділення». Це і історична пам'ять про суперечки і конфлікти минулого, і величезна кількість взаємних упереджень, а також, на жаль, деякі проблеми, що виникли в новітній період історії.

І все ж православні і католики в чомусь можуть діяти спільно. Між Руською Православною і Римо - Католицькою Церквами існує взаєморозуміння в питаннях соціальної та економічної етики, традиційної моральності та інших тем сучасного суспільства. Наші позиції з питань сім'ї, материнства, демографічної кризи, біоетичних проблем, проблем евтаназії і багатьох інших в основному збігаються.

Митрополит Іларіон (Алфєєв) і Папа римський Франциск

Митрополит Іларіон (Алфєєв) і папа римський Франциск

Ця згода дозволяє нашим Церквам вже зараз здійснювати спільне свідчення про Христа перед лицем секулярного світу. Ми маємо вельми позитивний досвід організації православно-католицьких заходів, як у сфері захисту моральних цінностей, так і в сфері культурного співробітництва.

На сьогодні існує реальна зацікавленість обох сторін у плідному розвитку двостороннього діалогу між Руською Православною і Римо-Католицькою Церквами. Що стосується зустрічі Предстоятелів наших Церков, то вона цілком можлива, проте потребує ретельної підготовки. Ми не виключали, що зможемо організувати її за Папи Бенедикта, але не встигли. Не бачу, чому б вона не могла здійснитися при Папі Франциску.

Ще минулої осені мені здавалося, що сторони готові до того, щоб почати її готувати. Але події на Україні дуже істотно відкинули нас назад. Це пов'язано, в першу чергу, з діями греко-католиків, яких Римо-Католицька Церква сприймає як «міст» між Сходом і Заходом, а ми сприймаємо як серйозну перешкоду до діалогу між Православ'ям і Католицизмом.

Ні для кого не секрет, що унія завжди була і залишається спецпроектом Римо-Католицької Церкви, спрямованим на навернення православних в католицтво. За допомогою світської влади уніати протягом багатьох століть діяли на шкоду Православної Церкви, захоплюючи православні храми і монастирі, навертаючи в католицтво простий народ, всіляко утискаючи православне духовенство. Так було в Польсько-Литовському князівстві після Брестської унії 1596 року, так було і на рубежі 1980 - 90 -х років у Західній Україні.

У нинішньому громадянському протистоянні греко-католики відразу ж зайняли позицію однієї зі сторін, увійшли в активну взаємодію з розкольниками. Глава УГКЦ спільно з главою так званого Київського патріархату ходив по кабінетах Держдепартаменту США, закликаючи американську владу втрутитися в ситуацію і навести порядок в Україні. По суті, мова йде про черговий хрестовий похід проти Православ'я.

У Ватикані нам кажуть, що на дії греко-католиків вплинути не можуть, оскільки ті володіють автономією. Але й відмежуватися від цих дій Ватикан не хоче. У такій ситуації стало складніше говорити про проведення в найближчому майбутньому зустрічі Папи Римського з Патріархом Московським. Необхідно почекати, поки зарубцюються нещодавно нанесені рани. Тим не менш, ми не втрачаємо надію на те, що відносини між православними і католиками нормалізуються.

 

Джерело: mospat.ru

Переклад українською: Православний Оглядач


Митр. Іларіон (Алфєєв): Канонічна православна Церква вміщає всіх

В РПЦ засуджують "вигадки" критиків Всеправославного Собору

Земля і нерухомість у Львові пришвидшить зустріч Папи і Патріарха Кирила

Конфлікт в Галичині - надалі перешкода для зустрічі папи і Московського патріарха


Митр. Іларіон: Конфлікт з уніатами затьмарює стосунки РПЦ з Ватиканом

Митр Іларіон (Алфєєв): Унія не шлях до єдності 

Московський патріарх: Католицька церква в Польщі на передній лінії фронту

За богослужінням папа Франциск особливо молився за патріарха Кирила


Про з'єднання Православної та Католицької Церкво, яке готується Ватиканом

Архієпископ Тихон (Пасічник): Унія МП і Ватикану - річ закономірна, реальна і цілком здійсненна

Унія: Метод папоцентричного екуменізму

Релігієзнавець: Київ ніколи не був "унійним центром" (1)

Релігієзнавець: Київ ніколи не був "унійним центром" (2)


To Top