Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Після мене, хоч… об’єднання церков

Протоієрей УПЦ (МП) Георгій Коваленко

«Київський патріархат заради об'єднання з УПЦ готовий відмовитися від свого патріарха? Репортаж з Помісного Собору» - саме так пафосно ЗМІ повідомили про зміни у статуті УПЦ-КП.

Але, чи дійсно, турботою про подолання розділення в українському Православ'ї продиктовані ці зміни в структурі «Київського патріархату»? І чи не є настільки популярні в ЗМІ розмови про «необхідність єдиної помісної» вмілим прикриттям справжніх цілей адміністративних рішень.

Георгій КоваленкоРозглянемо все спокійно і реалістично.

Чи вирішується в результаті ухвалених рішень проблема подолання розколу в українському Православ'ї? Однозначно, ні.

Її рішення переноситься на період після смерті «патріарха Філарета» на «об'єднавчий собор УПЦ та УПЦ-КП». При цьому, приймається рішення не обирати нового патріарха до цього собору. Але патріарший намісник, який повинен керувати УПЦ-КП і підготувати цей об'єднавчий собор обирається вже зараз, за ​​життя патріарха.

Таким чином, поділ не долається, а консервується. Більше того, запобігається будь-яка боротьба за лідерство в «київському патріархаті», тому що посада «патріарха УПЦ-КП» фактично скасовується, а традиційний для Православних Церков «місцеблюститель патріаршого престолу», який обирається після смерті предстоятеля, і головним завданням якого має бути організація проведення собору з обрання нового предстоятеля, замінюється прижиттєвим «патріаршим намісником», якому стає надзвичайно вигідно багаторічне здравствування «спокійно розмірковуючого про свою швидку смерть» Філарета.

А «пророче» бачення майбутнього «об'єднавчого собору УПЦ та УПЦ-КП» нагадує відому притчу про те, як Ходжа Насреддін збирався навчити говорити осла. Чому?

По-перше, ніякий об'єднавчий собор УПЦ та УПЦ-КП неможливий до тих пір, поки єпископи УПЦ є канонічними (визнаними всій Православною Церквою) єпископами, а «єпископи» УПЦ самопроголошеними і самовизнаними. Можливість визнання єпископату УПЦ-КП, приміром, Константинопольським Патріархатом - це красива мрія розкольників, в яку вірила Адміністрація Президента Ющенка, але яка розбилася про реальний візит Вселенського Патріарха до Києва в 2008 році і його реальні заяви про принципи і шляхи подолання розколу.

По-друге, немає ніяких підстав стверджувати, як це зробив Філарет, що на об'єднавчий собор піде частина єпископату УПЦ, а інша частина відмовиться. Це означало б розкол самої УПЦ. А про те, що шлях розколу непродуктивний, свідчить приклад тієї ж УПЦ-КП, вимушеної постійно шукати шляхи відновити єдність з Вселенським Православ'ям. Додатково на користь нереальності такого сценарію говорить хоча б те, що за більш ніж 20 років існування розколу жоден з єпископів УПЦ до нього не приєднався, а розкольницькі єпископи при будь-якій можливості повертаються в лоно Церкви.

Тому, як мені здається (і це мої особисті неофіційні думки), зміни в Статуті УПЦ-КП вирішують особисті проблеми 85-річного «патріарха Філарета» і консервують його довічний статус.

А, якби «патріарх Філарет» бажав відновлення єдності Православ'я в Україні, то не давав би посмертні поради, а шукав би шлях, як ще за життя повернутися в Церкву самому і привести поведену  ним у розкол Христову паству.

Джерело: kovalenkogeorge.blogspot.com

Переклад українською: Православний Оглядач

о. Георгій КОВАЛЕНКО: Ми відчуваємо біль розколу...

Протоієрей Георгій Коваленко: Мовчати не можна відповісти

Георгій Коваленко: «Образ» розпочне мовлення на 1025-річчя Хрещення Русі

В УПЦ (МП) кажуть, що Патріарх Філарет нещиро опікується їхньою Церквою

To Top