Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Два патріарха - три гетьмана. (Або, хто вчить орла літати, а солов`я співати)

Чому в лавах УПЦ КП, УАПЦ, УАПЦ (О), УАПЦ - К... досі розбрід і хитання? Адже наче ж всі на одних позиціях - «патріотизм, Україна, Шевченко, мова і т. д.». Чому вони не разом? Про це стисло розмірковує Максим Костенко в своєму блозі на порталі Корреспондент.net.

Два патріарха - три гетьмана

"І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш" (Матв. 7:3).

У мене нещодавно виникло одне просте питання. 

«Філаретівці» вже не перший рік розвивають тему об'єднання всіх православних церков України - канонічної і розкольницьких - в одну Помісну церкву. При цьому постійно згадують, мовляв, головним гальмом цього процесу виступає УПЦ. 

Залишимо осторонь безглуздість самої постановки питання про «створення» Помісної церкви в умовах, коли така в країні вже існує - це

Але чому досі не змогли об'єднатися в єдине ціле неканонічні церкви України? 

Українська Православна Церква на чолі з митрополитом Онуфрієм, визнана Вселенським православ'ям. Припустимо, що «погана» УПЦ дійсно знаходиться «під п'ятою Москви» і саме з цієї причини не бажає «об'єднуватися» з розкольниками.

Мова, зокрема, йде про Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву, Українську
 автокефальну православну церкву (оновлену), Українську автокефальну православну церку канонічну.

Чому в їхніх рядах досі розбрід і хитання? Адже наче ж всі на одних позиціях знаходяться - «патріотизм, Україна, Шевченко, мова і т. д.». Чому вони не разом? Що стояло на шляху формування їх керівництвом «проукраїнської» церковної унії? Амбіції, небажання ділитися владою, звичка бути першим?

І, головне, на зовнішній фактор всіх собак не повісиш. Адже ніхто не заважав всі ці 20 років спокійно об'єднуватися для «остаточного та безповоротного згуртування українських православних церковних сил». Наприклад, поставивши фінальну крапку в даному питанні під час правління Ющенка. 

Виходячи з вищевикладеного, можна резюмувати: будь-які відповідні звинувачення на нашу адресу (автор належить до УПЦ, ПО) з боку Київського патріархату і іже з ним - нікчемні. Самі не змогли між собою розібратися, побудувати єдину основу, потрощилися на ще більш дрібні частини, але все одно лізуть «зі своїм уставом у наш монастир».

Причому ще й лізуть не з пропозиціями братньої допомоги, а з погрозами: «здавайтеся, інакше ми зламаємо вас через коліно, бо зараз наш час». Або банально шахрують, підсовуючи для підписання різні «папірці», які повинні прикрити «фіговим листком» потворне церковне рейдерство...

P. S. На сьогоднішній день захоплено 14 храмів Української Православної Церкви. У багатьох селах, де відбулися подібні інциденти, настоятель і прихід, викинуті з побудованих їх потом і кров'ю церков, здійснюють Богослужіння на вулиці. А нихка тих храмів, що «перейшли» в УПЦ КП, фактично порожні. Ті з місцевих жителів, хто активно ратував за перехід храмів під керування "української церкви", в них так і не прийшли. А навіщо їм це? Адже головне вже зроблено - «ця церква вже більше ніколи не буде з Москвою»... А усе «інше», «духовне» почекає. До Великодня з її нічними освяченнями всіляких смаколиків.

Схема церковних розколів в Україні

To Top