Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Не творіть власними руками «церковний Крим», - Дмитро Марченко

Звернення до патріотів в Церкві у зв'язку з останніми політичними подіями.

З самого початку громадянського протистояння Українська Православна Церква зайняла нейтральну позицію. І це логічно -Дмитро Марченко адже віруючі виявилися по обидві сторони барикад, на відміну від пастви інших конфесій, які були налаштовані однозначно й недвозначно.

В принципі, в позиції УПЦ немає нічого нового - Церква завжди декларувала свою аполітичність і засуджувала т.зв. «Політправославіе», тобто превалювання політики над церковністю. Зауважу - будь-якої політики, будь-якої спрямованості.

Не секрет, що серед віруючих УПЦ є люди різноманітних поглядів, і не тільки політичних: є патріоти України, є прихильники автокефалії, є люди які ратують за більш тісні зв'язки з Росією, є противники будь-якого розриву з РПЦ, і це досі не заважало нам жити мирно.

Як учасник багатьох фестивалів та конференцій організованих Київською митрополією, можу засвідчити, що всі наші зустрічі завжди проходили в дусі братерської любові та взаємоповаги, незалежно від того, звідки приїжджали учасники: з Волині чи Донецька, з Криму чи Дніпропетровська.

І ось все круто змінилося

Такої взаємної ненависті між православними я давно не бачив. Іноді ловиш себе на думці, а чи православні ми взагалі?

Так. Політика здатна поділяти, але ж досі гострі кути якось згладжувались. Знаходилися точки дотику в головному, а другорядне ж знаходило своє місце (третє , четверте) в ієрархії цінностей. Значить, зараз головне відійшло на другий план?..

Я теж учасник цього процесу. У мене теж свої політичні погляди, і погляди ці не на боці «майдану».

Зрозуміло і я заангажований. Проте до цих пір публічно послідовно намагався відстоювати позицію аполітичності Церкви. Мої погляди - це тільки мої погляди і прикривати їх церковністю було б і неконструктивно і просто нерозумно.

ФестЗМІ у Львові. Сім'ї Немчинова (Дніпропетровськ) і Ровінський (Волинь)

ФестЗМІ у Львові. Сім'ї Немчинова (Дніпропетровськ) і Ровінський (Волинь)

Сталося те, що сталося. Від країни відокремився Крим. Зараз можна говорити що завгодно, але ця політична подія відбулася. І що ж ми бачимо? Віруючі, і миряни, і священики умовно «українофільської спрямованості» вже закликають піти геть від Руської Православної Церкви. Окремі священики припиняють поминання Святішого Патріарха . Чому? За що? Хіба Церква у нас не відокремлена від держави?

Пам'ятаю, як восени йшлося про можливе підписання Україною асоціації з Європейським Союзом. Пам'ятаю яке збентеження у віруючих це викликало. І тоді Митрополія намагалася заспокоїти народ - адже вступ або невступ до будь політичні організації або договору з ними, не є питання Віри, не є питанням спасіння.

І ті, хто зараз декларує: «геть РПЦ» і не поминає Патріарха, тоді згідно кивали. Що ж змінилося зараз? Та просто тоді це співпадало з їх інтересами. А тепер відбулася інша політична подія (нагадаю : ПОЛІТИЧНА), і ось з усією ясністю проявився факт: «політправославіє» погане тільки тоді, коли не відповідає нашим поглядам.

 

І це дуже важливий момент

Українська Православна Церква була сильна тільки своєю Вселенськістю, своєю здатністю вміщати всіх і не намагатися причісувати під одну гребінку.

До чого довела країну політика унітарності, ігнорування почуттів однієї частини народу на користь іншої, ми всі бачимо (можна говорити, що завгодно, але добровільно понад 90 % населення однієї з територій просто так з країни не йде). І тепер, згаданий політизований шар церковного народу хоче те ж саме зробити з Церквою. Хтось самовільно перестає поминати Патріарха, хтось готовий до швидкого об'єднання з розкольниками, аби «подалі від Москви», хтось в нестямі віщає, що «існування МП в Україні стало технічно неможливим» і закликає заарештовувати не згодних з ними єпископів. І це не якісь маргінали, це люди, які мають у церкві своє становище, в тому числі і професора богослов'я.

Вони абсолютно не беруть до уваги думку мільйонів віруючих УПЦ, які таку позицію не сприймають і не сприймають категорично. Буває що людина, обертаючись у досить вузькому колі однодумців, втрачає почуття реальності і позицію свого кишенькового маленького світу проектує на весь світ. Тим страшніше буває зіткнення з цією реальністю.

Церковний народ, особливо церковний народ південного сходу України зараз знаходиться в стані збентеження. І його не важко зрозуміти. Адже деякі заяви наших ієрархів звучать досить двозначно.  Певно, що не можна закликати йти захищати Лавру від можливого захоплення, а потім говорити, що все у нас гаразд і ніхто нам не загрожує. Та загрожує, не варто закривати очі на це.

Ієрархів насправді можна зрозуміти, їхня відповідальність велика, а пресинг, який на них чиниться, величезний. Тим важливіше зараз стежити за своїми словами всіх, чиє слово має хоч якесь значення для читаючої публіки.


Саме тому хотілося б попросити всіх бути стриманішими

Особливо «націоналістів від церкви». Своїми словами, своїми погрозами, своїми діяннями ви не врачуєте рани Церкви, а готуєте новий розкол УПЦ. Люди можуть довго терпіти, але в якийсь момент це терпіння лопне і процес вже не можна буде зупинити. Потім можна буде говорити про «несвідомість», «розпропагандування» церковного народу, про «інтриги Москви» і т.д. Але назад уже нічого не повернеться. Не доводьте температуру до кипіння.

Не творіть власними руками «церковний Крим». Краще згадайте, що зараз Піст і моліться за цю країну та її Церкву. А Господь Сам все влаштує. Йому видніше.

Дмитро Марченко


Джерело: Православіє в Україні

Переклад українською: Православний Оглядач


Митрополит Онуфрій: Церква - єдина ланка в країні, що з'їднує схід і захід

Предстоятелі Церков назвали три складових для вирішення церковної кризи в Україні 


To Top