Православний оглядач Нечестивим же немає миру, – говорить Господь (Ісая 48:22)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

Католицькі священики зможуть бути одруженими?

Обов'язковий целібат - "це не догмат віри, про нього можна дискутувати, тому що він є церковною традицією", заявив щойно призначений державний секретар Ватикану П'єтро Паролін.

П'єтро ПаролінПосада держсекретаря - друга за могутністю після Папи, роз'яснює журналіст El Pais Хуан Аріас. Висловлювання Паролін прозвучали в інтерв'ю Universal de Venezuela. Таким чином, продовжує журналіст, Паролін нагадав про факт, який нелегко визнати багатьом консервативним католицьким теологам: обов'язкова обітниця безшлюбності для католицьких священиків не закріплена в догматах і, отже, теоретично може бути скасована. 

Паролін заглибився і в іншу делікатну і спірну тему - питання «демократії» в церкві. За його словами, сьогодні Католицька церква повинна проявити "демократичний дух", "уважно прислухатися" до віруючих і до світу в цілому, пише InoPressa. 

Паролін додав: відбиток "демократичного духу" повинні нести на собі реформи церкви, в яких він сам має намір активно брати участь. "Рішення будуть прийматися колегіально, а потім затверджуватися Папою", - йдеться в статті.

Які будуть наступні зміни проявів «демократичного духу» в Католицькій Церкві наразі не повідомляється. Нагадаємо, що різкий поворот в сторону ліберальних реформ у віровченні, обрядах і традиції Католицької Церкви розпочався з Другого Ватиканського Собору  (1962 – 1965). Існує думка, що за намаганням скликати так званий Всеправославний Собор стоїть бажання певних кіл провести в помісних православних церквах «ліберальний» переворот на кшталт Другого Ватиканського.

Нагадаємо, що в Православній Церкві ніколи не було запроваджено обов'язкового целібату, тобто вимоги бути для священика неодруженим. Православна Церква незмінно слідує постановам Вселенських Соборів, які утверджували вчення та передання з апостольських часів.

Правило 13 затверджене на П'ято-Шостому (Трульському) Вселенському Соборі, який був скликаний у 691 році, заперечує обов'язкову безшлюбність духовенства, засуджуючи нововведення Римської Церкви, яка на той час ще перебувала з єдності з Кафоличною Православною Церквою, проте, вже намічалися тенденції до запровадження нововведень, які суперечили Священному Писанню і апостольській традиції:

«Оскільки ми дізналися, що у Римській Церкві, у вигляді правила передано, щоб ті, котрі мають бути удостоєні рукопокладання у диякона, або пресвітера, зобов’язувалися не спілкуватися більше зі своїми жінками, то ми, йдучи за давнім правилом апостольського благоустрою та порядку, зволимо, щоби співжиття священнослужителів за законом і в майбутньому залишалося непорушним, зовсім не розриваючи союзу їх із дружинами, і не позбавляючи їх взаємного у пристойний час єднання. Отже, якщо хтось виявиться достойним рукопокладення в іподиякона, чи у диякона, чи у пресвітера, такому зовсім нехай не буде перешкодою до зведення на такий ступінь спільне життя із законною дружиною.

І від нього під час поставлення нехай не вимагається зобов’язання у тому, що він утримається від законного спілкування зі своєю дружиною, щоб ми не були змушені таким чином образити Богом встановлений і Ним у Його пришестя благословлений Шлюб. Тому що голос Євангелія говорить: «Що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає» (Мф. 19, 6). І апостол вчить: «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне» (Євр. 13, 4); також: «Чи з’єднався ти з жінкою? Не шукай розлучення» (1 Кор. 7, 27).

Знаємо також, що і ті, які в Карфагені зібралися, маючи піклування про чистоту життя священнослужителів, визначили, щоб іподиякони, котрі торкаються священних таїнств, і диякони, і пресвітери, у свої урочні часи утримувалися від співмешканок своїх. Таким чином, і від апостолів передане, і від самої давнини дотримуване, і ми подібне нехай зберігаємо, знаючи час усякої речі, а особливо посту та молитви. Бо тим, що стоять перед вівтарем, у той час, коли приступають до святині, належить бути стриманими в усьому, щоб змогти отримати від Бога у простоті просиме. Якщо ж хтось, чинячи всупереч Апостольським правилам, насмілиться кого-небудь із священства, тобто, пресвітерів, чи дияконів, чи іподияконів, позбавляти єдности і спілкування із законною дружиною: нехай буде виключений. Так само, якщо хтось — пресвітер, чи диякон, під виглядом благоговійности, вижене свою дружину, нехай буде відлучений від священнослужіння, а перебуваючи непохитним у цьому, нехай буде виключений».

Обов'язковий целібат є не лише однією із причин зменшення кандидатів на священство в Католицькій Церкві, але, на думку багатьох аналітиків, є однією із причин поширення позашлюбних стосунків католицького духовенства, і навіть різноманітних збочень, зокрема, гомосексуалізму і педофілії. 

За матеріалами pravoslavie.ru та інших ЗМІ

To Top