Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Агресія Почаївської Лаври пов`язана з розташуванням на Західній Україні

Доцент Львівського Національного Університету ім. Івана Франка, релігієзнавець Андрій Юраш розповідає що зміниться у разі передачі будівель Почаївської лаври у власність Московському патріархату. ("Газета.ua") 

Почаївська та Києво-Печерська лаври і Свято-Богоявленський жіночий монастир у Кременці, які є пам'ятками культурної спадщини, можуть стати власністю Української православної церкви (Московського патріархату). У Верховній Раді депутати від Партії регіонів та комуністів зареєстрували законопроект, згідно з яким перелічені історичні цінності можуть передати релігійній конфесії у власність.

Ця історія триває вже протягом кількох років. Минулого року подібний законопроект "регіонали" вже пропонували, але питання так і не було вирішено. Зараз його знову реанімують. Думаю, що є абсолютно зрозумілим політичне підґрунтя ситуації.

Політичні сили, які однозначно підтримують УПЦ Московського патріархату, зараз мають у парламенті більшість. Таким чином, лобісти інтересів МП намагаються використати цю ситуацію і назавжди утвердитися у Почаївській лаврі.

Взагалі, до Почаївської лаври дуже специфічне ставлення. Це найбільш західний і найбільш серйозний форпост Московського патріархату на територіях, які, в принципі, загально є під духовним патронатом української культури, традицій і церков. Та й зрозуміло, що обласна рада Тернопільщині не буде такою однозначною і прихильною до подібних ініціатив з привласнення Лаври. Тому і намагаються через прихильних політиків вилучити Лавру із об'єктів, які перебувають під охороною, та передати її у власність Московського патріархату.

Андрій Юраш 

Аргументація прихильників цього закону є зрозумілою — Почаївською лаврою і так користується Московський патріархат, тому після такого рішення, мовляв, нічого не відбудеться. Але насправді є загрозлива перспектива на майбутнє.

Зараз юридичною особою Лаври є громада. Однак, після ухвалення такого закону юридичні права матиме вже Церква. Наразі тільки громада має право розпоряджатися майбутнім Лаври і за бажанням навіть перейти до іншої конфесії, бо церква не має права якось впливати на рішення, пов'язані із власністю цієї конкретної громади. Однак, після її приватизації, цього зробити вже буде неможливо і Лавра назавжди залишиться під юрисдикцією Московського патріархату без жодної теоретичної імовірності того, що вона колись стане українською і буде належати якійсь з українських церков. Фактично право власності тоді буде за УПЦ, а перший пункт її статуту говорить: "УПЦ є невіддільною частиною Московського патріархату".

Власне, тому і намагаються зробити таку юридичну річ, яка де-факто нічого не змінює, але де-юре вона назавжди закріпить власність цієї унікальної історичної, культурної, духовної інституції, якою є Почаївська Лавра, за Московським патріархатом.

Звісно, це все теоретично і зараз мова не йде про перехід Лаври до іншої Церкви. Це навіть нереально на сьогоднішній день.

Почаївська Лавра — одна з небагатьох, яка в повоєнний час не була зачинена, а завжди функціонувала. Лавра має дуже специфічну, своєрідну славу навіть в самому Московському патріархаті. Вона стала осередком, який об'єднує, мабуть, чи не найконсервативніші взагалі елементи, які є в Московському патріархаті. Так, дуже багато закликів, які ідуть від братії з Почаєва, є більш консервативні, ніж деякі офіційні папери Московського патріархату. Відомо, що там є охорона з проросійсько налаштованих козаків. Відомі також і випадки, коли взагалі людину виганяли з території за те, що вона заговорила українською мовою, чи спробувала якось просто подискутувати. Це своєрідний приклад агресивної, фундаменталістської і консервативної спільноти, яка, розуміючи, що знаходиться далеко в не найсприятливішому оточенні, максимально робить все для того, щоби законсервуватися ще більше. Так ще з радянських часів до Почаївської Лаври присилали монахів, які мали не місцеве етнічне коріння. І це фактично не змінилося і до цього часу.

Однак на даному етапі немає жодних ні об'єктивних, ні суб'єктивних передумов для того, щоб думати чи сподіватися, що хтось з Почаївської Лаври захоче ініціювати якісь юрисдикційні зміни. Навпаки, все зроблено і запроектовано так, що сама Лавра є одним з найбільших гарантів промосковського курсу УПЦ. А тим більше, немає жодних підстав говорити, що всередині можуть бути процеси, пов'язані з її виокремленням.

Взагалі, Кременецький район, де вона розташована, це північ Тернопільської області. По суті, це православний район і там домінують православні віряни. Але зважаючи на те, що це все ж таки західний регіон, там є дуже потужними впливи і Київського патріархату, і частково автокефальні церкви. Крім того, поруч є регіон, де домінує греко-католицька церква. Тому не можуть не відчувати у Почаївській лаврі те, що є абсолютно інші моделі церковного розвитку. Зважаючи на таку свою пограничність, на максимальну віддаленість від основних центрів МП, певно тому Лавра і обирає таку агресивну модель поведінки. Сказати, що вони є єдиними представниками МП у тому регіоні — ні. Там є і парафії. Зокрема, у тернопільській області діє 123 парафії Московського патріархату. Але одна справа, коли діє парафія з одним священиком і селянами, які можуть рано чи пізно перейти до іншої церкви, а інша справа, коли це Лавра, де є більше сотні монахів, послушників, де є духовна семінарія, де щодня бувають тисячі паломників. Це зовсім інші величини. Тому, у певному сенсі, можна казати, що за своїм духовним впливом, потенціалом зібраного духовенства, зрозуміло, що нічого подібного за Почаївську лавру Московський патріархат на цих теренах не має.

Записала: Олеся ДУБОВИК

фото: Вголос

 

To Top