Про сучасне ідолопоклонство. Патріарх Філарет

Те, про що говориться у 2-му Посланні ап. Павла до Коринф’ян, цілком можна віднести до нашого часу. Тому вислухайте його уважно.

Ап. Павло пише: «Не схиляйтесь під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? Або яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви – храм Бога живого... Тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, – говорить Господь, – і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками, – говорить Господь Вседержитель. Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божім» (2 Кор. 6, 14 – 7, 1).

Значення цього апостольського читання таке. Ап. Павло говорить: не беріть участі у пороках язичників, які вас оточують, і особливо ухиляйтесь від ідолопоклоніння. Бо що спільного між храмом Божим та ідолами! Бог через пророка сказав, що Він буде вашим Отцем, а ви будете Його синами і дочками. Тому, маючи таку обітницю Божу, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла і духу, бо нечистим може бути не тільки тіло, а й дух. І все це треба робити не заради людської слави, а зі страху Божого, щоб не відпасти від любові Божої.

Як ви розумієте, дорогі браття і сестри, те, що було написано для повчання коринфським християнам, цілком стосується і християн нашого часу. Настанова ап. Павла: «Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними» – ніби дана тим нашим сучасникам, які за­плутались у розмаїтті релігійних течій. Апостол прямо говорить: не впрягайтесь у це чуже для нас ярмо віровчень! Ми маємо традиційну православну віру, яка пройшла двотисячолітнє випробування.

Правда, тепер нема навколо нас язичників, які оточували коринфських християн; нема у нас храмів ні Юпітера, ні Венери, нема також і широкого відпадіння від християнства в язичництво. Але ми не можемо не помічати, як деякі патріоти-українці зраджують Христа Спасителя і навертаються до так званої РУН-віри.

У наші часи відбувається витончене боговідступництво, ми спостерігаємо коливання у вірі й навіть відпадіння від православної віри, хоч і негласне, але у досить широких масштабах. Хто перелічить серед нинішніх християн усіх безбожників і віровідступників? Маються на увазі ті, що прийняли православне хрещення, а потім відійшли від Церкви Христової.

Хто перелічить серед християн нашого часу усіх сектантів, які хулять православну віру, віру апостолів і святих отців? У нас нема на площах ідолів, зображень лжебогів, перед якими кланяються і курять фіміам, але зате тяжко знайти людину, у якої не було б якого-небудь свого ідола. Одні поклоняються Бахусу – богу пияцтва, приносячи йому в жертву своє здоров’я. Інші віддаються розпусті, і цим ніби вшановують Венеру – богиню розпусти. У третіх богом є їхнє черево. Четверті поклоняються золотому тільцю; їхнім богом є багатство, пристрасть до наживи. Інші ганяються за славою і заради неї зневажають і віру, і совість, і честь. Є і такі люди, для яких богом стало досягнення влади. Усяка пристрасть є своєрідним ідолом. Все це – ідолопоклонство, тобто нечестя, або, як говорить ап. Павло, скверна тіла і скверна духу.

Християни, які підкорили себе цим порокам, перестали бути храмами Святого Духа. В їхніх душах уже не перебуває Бог. Про таких людей говорять: «У нього нема Бога в душі». Дійсно, що може бути спільного між Христом і Веліаром, тобто дияволом. Вони стали житлом гріха, а через те – місцем перебування сатани, хоч самі й не усвідомлюють цього.

Присутність Бога і перебування сатани в душі людини невидимі. Але це можна розпізнати по ділах людини, як дерево пізнається по плодах. Добре дерево приносить добрий плід, а зле дерево дає злий плід. Ознаками присутності в душі Духа Божого є смирення, покаяння, любов, радість, мир, довготерпіння, віра, лагідність, перенесення образ і стриманість у всьому. Ознаками ж присутності в людині сатанинського духу є гордість, нерозкаяність, злоба, ненависть, заздрість, нетерпимість, мстивість, невіра, відчай, чорна скорбота, нестриманість, пияцтво, розпуста, наркоманія та інші пороки.

Дорогі браття і сестри! Нам треба постійно очищати свої душі від скверни тіла і духу щирим покаянням. Благання апостола стосується рівною мірою як коринфських християн, так і нас, християн ХХ віку.

Ми, що прийняли хрещення в ім’я Отця, Сина і Святого Духа, одяглись у Христа, ніби в одежу. Ми прийняли дари Святого Духа, стали храмом Божим і спадкоємцями Царства Небесного і вічного життя. Ми повинні радіти, що належимо до обраних Христом. Це про таких Він сказав: «Багато покликаних, та мало обраних».

У кого нечистота плоті або духу не встигла глибоко пройти в душу, той нехай поспішає очистити себе покаянням, якщо може, – зі сльозами. А у кого нечистота глибоко увійшла в душу і тіло, хто став рабом розпусти і пияцтва, хто набув характер гордий, владолюбний, сріблолюбивий, схильний до ворожнечі й заздрощів, той нехай не гає час, а звертається до Бога, щоб Він Своєю всесильною благодаттю переродив його, тому що загибель таких людей не забариться.

Блаженний той, хто зберігає себе у благочесті й чистоті; блаженний той, хто насаджує віру й благочестя у своїх дітях. А ми постійно будемо очищати свої душі від скверни тіла і духу, як навчає нас святий ап. Павло.

Амінь!

Патріарх Філарет «Де і в чому шукати щастя? Проповіді», Ужгород, 1997