Моральні цінності: Цинізм проти лицемірства

Сергій Худієв*: Про звільнення від цинізму

Будь-які розмови про цінності - особливо про традиційні цінності - викликають в мережі досить передбачувану реакцію: все це брехня, обман і лицемірство, знаємо ми їх, всі вони злодії і обманщики, а розмови про цінності ведуть виключно для того, щоб їм зручніше було віддаватися всіляким беззаконням.

Що ж, звинувачення супротивної сторони в лицемірстві - глибоко традиційна і по-своєму нормальна річ в політичних дебатах; в Британії чи США (інших мов не знаю, але підозрюю, що у Франції та Німеччині те ж саме) звинувачення в тому, що опоненти - гроби побілені і прикривають правильними словами погані справи, є справою абсолютно звичайною.

Однак там вся ця риторика розвивається на тлі суспільної згоди щодо фундаментальних цінностей суспільства. Консервативна риторика більшою мірою звертається до цих цінностей, ліберальна - меншою, але всі згодні в тому, наприклад, що громадяни зобов'язані служити своїй країні, любов до Батьківщини - це гідно і правильно, атмосфера взаємної довіри і чесності дуже важлива, і саме тому ті, хто її руйнують, гідні осуду. За критикою опонентів завжди стоїть пропозиція: підтримайте нас, ми будемо вести себе чесно, служити суспільству і втілювати в нашому житті ті суспільні ідеали, до яких апелюємо.

Зрозуміло, в політичному житті завжди повно лицемірства - але, як відомо, лицемірство - це данина, яку порок змушений платити чесноті. Можна (і потрібно) піднятися вище лицемірства - бути цілісною, гідною особистістю, яка живе згідно того, що проповідує. Але можна впасти і нижче.

В одній суспільній атмосфері погані люди можуть розмірковувати про моральність і гідність, і вони змушені докладати зусиль до того, аби хоча б виглядати доброчесними. У іншій - вони можуть просто сказати: «Ну так, ми втратили всякий сором і совість – а в чому взагалі проблема? Кого нам соромитися?»

Лицеміра можуть викривати з двох сторін - зверху, з позиції чесноти, коли люди вимагають не тільки розмов про чесноти, а й належної поведінки, і знизу - з позиції цинізму, коли сама можливість чесноти заперечується, а розмови про неї висміюються.

І ось біда нашої інтернет-риторики в тому, що це, в значній мірі, викриття знизу. Будь-які взагалі розмови про моральність і цінності сприймаються з кривою усмішкою і єхидним цинізмом. Люди живуть в системі вірувань, в якій не буває щирої чесності, обов'язку, вірності, патріотизму, ніяких взагалі щирих і щиросердих переконань - моральних, політичних чи релігійних. Вони переконані тільки в тому, що все це - лише спосіб розводки лохів, обману, маніпуляції та розпилу грошей.

Більш здорова громадська риторика виходить з того, що чесність, вірність і обов’язок можуть існувати - більше того, вони якраз і є нормою. Саме тому і можна (і треба) викривати тих, хто від цієї норми ухиляється. У нас нормою представляється глибокий цинізм: ви мерзотники, та й ми мерзотники, і не вдавайте, що це може бути інакше. Церква, Держава, Армія, Поліція, Медицина - всі мерзотники і негідники, і будь-яка спроба сказати, що це не так, викликає бурхливий протест.

Це, звичайно, неправда. Ось днями двоє поліцейських загинули в перестрілці з бандитами. Вони мужньо виконали свій обов'язок перед суспільством і віддали свої життя заради того, щоб захистити закон і порядок. Як це вкладається в картину «всі кругом мерзотники, а поліція особливо», яку нам малюють в інтернеті?

І оздоровлення суспільної атмосфери починається з визнання цінностей. Люди, які з високих трибун озвучують моральні очевидності, в нашій ситуації заслуговують подяки вже за це. Погано, коли людина не слідує моральному компасу; але ще гірше, коли вона його абсолютно викидає. У такому тяжкому стані, якщо вона хоча б визнає існування компаса і необхідність у ньому, якщо вона просто візьме його в руку і скаже: «Ось компас, по ньому слід визначати шлях», - це буде вже величезним кроком з ями.

І на таку людину тут же почнуть кричати: Кинь, викинь компас, не тобі його тримати, ти такий самий мерзотник, як всі інші, немає чого тут щось із себе корчити! Ні, вже певно не такий самий: людина, яка хоча б в теорії визнає моральний закон, вже помітно піднялася над тим, хто його абсолютно не бажає знати. Моральна риторика - це перший і необхідний крок до виправлення характеру (вдачі). Добре нападати на лицемірство - погано робити це з боку цинізму. Бувають пороки різного ступеня порочності - цинізм гірше.

Як наркоман потребує детоксикації, так і ми як суспільство потребуємо децінізаціі. Якщо ми хочемо жити в більш чесному, справедливому й гуманному суспільстві, цинізм і криві посмішки повинні піти геть.

*Про автора.

Худієв Сергій Львович, 1969 р.н., одружений. Прийняв Святе Хрещення і приєднався до Руської Православної Церкви в 1991 році. Постійний автор і ведучий "Радонежа", автор ряду статей у журналах "Фома", "Альфа і Омега", "Православ'я та сучасність".

Джерело: Православие.ru

Переклад українською: Православний Оглядач

Статті Сергія Худієва:

Про жіночий єпископат і джерела віровчення

Чи можуть двоє чоловіків любити один одного?

Що таке європейський вибір?

Людям не подобається, коли їх ріжуть

Чи може християнин бути лібералом?

Дві небезпечні ідеї

Інші матеріали про цінності:

Фабріс Сорлан: Найбільший виклик - внести в політичне життя дух християнства

Європарламент захистив європейські цінності – порнографію не обмежили

Дон Федер: У США спочатку просили толерантності, а тепер вимагають слухняності

Патріарх Філарет: Духовні цінності незмінні та визначають наше місце у вічності

ЄС – Україна: вимога зміцнення прав людини чи руйнації сімейних цінностей?

Екологія, Православ`я і духовність. Сергій Шумило

Україна перед вибором. Сергій Шумило