Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Чи один і той ж Бог у нас і в нехристиян

Уривок із книги о. Серафима Роуза «Православ’я і релігія майбутнього» Про «духовність» екуменізму – головної єресі XX століття.

«Монотеїстичні релігії»

Чи один і той ж Бог у нас і в нехристиян

«Народи іудаїзма, іслама і християни…ці три різновидності ідентичного монотеїзма говорять найбільш достовірними й давніми і при цьому найсміливішими та впевненими голосами. Чому ж не може стати можливим, що ім’я Одного і того ж Бога замість непримиримої ворожнечі вело б, швидще, до взаємоповаги, взаєморозуміння та мирного співіснування? Чому б згадуванню про того ж Бога, того ж Отця, без упереджень в богословських дискусіях, не привести нас одного разу до відкриття настільки ж очевидного, які важкого, - що ми всі сини одного Отця, а, отже, що всі ми – брати?»

Папа римський Павло VI, «Ля Круа», 11 серпня 1970 року

Серафим Роуз

У четвер 2 квітня 1970 року в Женеві відбулася дуже важлива релігійна маніфестація. У рамках другої конференції «Асоціації об’єднаних релігій» представники десяти великих релігій були запрошені на зібрання в соборі святого Петра. Це «спільне моління» ґрунтувалося наступними поясненнями: «Віруючі всіх цих релігій були запрошені, щоб взяти участь в поклонінні одному і тому ж Богу». Розгляньмо, наскільки це голослівне твердження ґрунтується на Священному Писанні.

ЕкуменізмДля того, щоб краще пояснити суть справи, обмежимо себе трьома релігіями, які історично слідували одна за одною в такому порядку: іудаїзм, християнство, іслам. Ці три релігії фактично претендують на загальне походження: як шанувальників Бога Авраама.

Таким чином виникла досить поширена думка, що, якщо вже ми всі претендуємо на походження від Авраама (іудеї та мусульмани по плоті, а християни – по духу), то у всіх у нас один Бог, - Бог Авраама, а всі три релігії поклоняються (зрозуміло, що кожна у свій спосіб) єдиному Богу! І цей єдиний Бог в певному розумінні утворює загальну платформу для єднання та «взаєморозуміння», і це закликає нас до «братніх стосунків», як підкреслив великий равін д-р Сафран, перефразуючи псалом: «О, як відрадно бачити братів, які сидять разом…»

У такій перспективі очевидно, що Ісус Христос, Бог і Чоловік, Син співвічний Отцю та співбезначальний, Його Воплотіння, Його Розп’яття, Його славне Воскресіння та Його друге та страшне Пришестя – все це перетворилося на другорядні деталі, які не можуть завадити нашому «братанню» з тими, хто вважає Його «простим пророком» (по Корану) або «сином проститутки» (по деяким переданням Талмуду)! Таким чином, ми поставили б Ісуса з Назерету на один рівень з Магометом. Не знаю, який істинний християнин дозволить своїй совісті таке припущення. 

Можна було б сказати, що в цих трьох релігіях, не торкаючись минулого, допустимо погодитися з тим, що Ісус Христос – істотаПатріарх Іриней Синагога незвичайна та виняткова і що Він був посланий Богом.

Але ж ми християни припустивши, що Ісус Христос – не Бог, вже не можемо вважати Його ні «пророком», ні «посланцем Божим», а лише великим, ні з ким незрівнянним самозванцем, який проголосив себе Сином Божим, прирівнявши себе цим до Бога (Мк. 14:61-62)!

Згідно цього екуменічного рішення на міжконфесійному рівні Триєдиний Бог християн – це те ж саме, що і монотеїзм іудаїзма, іслама і стародавнього єретика Саббеліуса, сучасних антитринітаристів і деяких сект іллюмінистів.

Тоді не було б Трьох Лиць в Єдиному Божестві, а Єдина Істота, для деяких незмінна, а для інших – така, що змінює одну за іншою «маски» (Отець-Син-Дух!). І ми все рівно робили б вигляд, що це один і той самий Бог!

Тут дехто може наївно вступитися: "Але всі три релігії мають щось єдине: всі три сповідують Бога Отця!" Проте з точки зору святої Православної віри це нісенітниця. Ми завжди промовляємо: «Слава Святій, і Єдиносущній, і Животворящій, і Нероздільній Тройці». Як ми можемо розділяти Отця і Сина, коли Ісус Христос стверджує: Я і Отець – одно (Ін. 10,30); а св.Іоан – апостол, євангеліст, богослов, апостол любові – ясно говорить: Кожен, хто зрікається Сина, не має і Отця (1 ІН. 2:23).

ТрійцяАле навіть, якщо б всі три релігії називали Бога Отцем: для кого ж він істинний Отець? Для євреїв і мусульман Він Отець людей в плані творіння; у той час як для нас, християн, Він, по-перше, раніше від створення світу (Ін. 17, 24) Отець Господа нашого Ісуса Христа (Еф. 1:3), наперед призначив усиновити нас Собі через Ісуса Христа в плані відкуплення (Еф. 1:5-7). Яка ж тоді подібність між Божественним отцівством в християнстві та в інших релігіях?

Інші можуть сказати: «Але ж все рівно, Авраам поклонявся істинному Богу, і євреї через Ісака, а мусульмани через Агар є потомками цього вірного поклонника Бога». Тут треба роз’яснити кілька подробиць: Авраам аж ніяк не поклонявся Богу у формі безликого монотеїзма інших релігій, але у формі Святої Тройці. Ми читаємо в Священному Писанні: І явився йому Господь біля діброви Мамре… і він поклонився до землі (Бут. 18:1-2).

У якому виді був Бог, Якому поклонявся Авраам? У безликій формі чи в зримому видінні Триєдиного Божества?

Ми, православні християни, з благоговінням промовляємо цей текст Старого Завіту про явлення Святої Тройці в день П’ятидесятниці, коли прикрашаємо наші храми гіллям, яке символізує давні дуби, і коли прославляємо Святу Тройцю, яка явилася в давнину у вигляді Трьох Ангелів, так само як наш отець Авраам прославляв Його!

Походження від Авраама по плоті було б для нас марним, якщо б ми не були відроджені водами хрещення у віру Авраамову. А віра Авраамова була віра в Ісуса Христа, як сказав Сам Господь: Авраам, отець ваш, був радий побачити день Мій, і побачив і зрадів (Ін. 8: 56).

Такою ж була і віра пророка царя Давида, який чув, як Небесний Цар говорить про Свого Єдинородного Сина:  Сказав Господь Господу моєму (Пс. 109:1; Діян. 2:34). Такою ж була і віра трьох юнаків в печі вогненній, звідкіля вони були спасенні Сином Божим (Дан. 3:25); і святого пророка Даниїла, який мав видіння подвійної природи Ісуса Христа в таїнстві воплощення, коли Син Людський прийшов до Вітхого днями (Дан. 7:13). Ось чому Господь, звертаючись до потомства Авраама (біологічно незаперечного), говорить: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові (Ін. 8:39), а діла його в тому, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав (Ін. 6:29).  

Хто ж тоді потомство Авраама? Сини Ісаака по плоті чи сини Агарі єгиптянки? Ісак чи Ізмаїл – потомок Авраама? Чому навчаєІван Павло цілує Коран нас Священне Писання устами Божественного Апостола?

Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Не сказано «і нащадкам», ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос (Гал. 3:16). – А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці (Гал. 3:29).

Отже, в Ісусі Христі Авраам зробився отцем безлічі народів (Бут. 17:5; Рим. 4:17). Після таких обітниць і таких підтверджень, чи має якесь значення має плотське походження від Авраама?

По Св. Писанню, Ісак вважається насінням і потомком, але тільки як образ Ісуса Христа. На противагу Ізмаїлу (сину Агарі, див.: Бут. 16 і далі) Ісаак  народився в чудесній «свободі» від безплідної матері, в старості й проти законів природи, подібно до нашого Спасителя, Який був чудом народжений від Діви. Він зійшов на гору Моріа, так само як Ісус зійшов на Голгофу, несучи на своїх плечах жертвенний Хрест; Ангел спас Ісаака від смерті, так само як Ангел відвалив камінь, щоб показати нам, що гробниця порожня, що Воскреслого там більше немає. Під час молитви Ісаак зустрів на рівнині Ревекку і ввів її в шатро матері своєї Сарри, так само як Ісус зустріне Свою Церкву на хмарах, щоб привести її в небесні чертоги, в Новий Єрусалим, в бажану та обітовану землю.

Ні! У нас зовсім не той самий Бог, як у нехристиян!

Патріарх Кирил ІсламОбов’язковою умовою пізнання Отця є Син: Хто бачив Мене, той і Отця бачив; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене (Ін. 14: 6-9). Наш Бог – Воплощенний,  що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші (1 Ін. 1:1).

«Нематеріальне стало матеріальним ради нашого спасіння, - як говорить св. Іоан Дамаскин, - і Він проявив Себе в нас».

А коли ж проявив Він себе серед сучасних іудеїв і мусульман, щоб ми могли припустити, що вони знають Бога? Якщо в них є знання Бога, окрім Ісуса Христа, значить, Христос воплотився, вмер і воскрес намарно!

Ні, вони не знають Отця. Вони мають уявлення про Бога; але кожне уявлення про Бога є ідол, тому що уявлення – це продукт нашої уяви, створення Бога на наш образ і подобу.

Для нас, християн, Бог недослідимий, неосягненний, неописаний і нематеріальний як говорить свт. Василій Великий. – Для нашого спасіння Він став доступний розумінню, описанню та відкрився в таїнстві воплощення Свого Сина. Слава Йому на віки віків. Амінь.

Ось чому свт. Киприян Карфагенський стверджує: кому Церква не матір, тому Бог не Отець!

Нехай збереже нас Господь від відступництва і від приходуБенедикт і Шаман антихриста, передвістя  якого умножаються з дня на день. Нехай збереже Він нас від великої напасті, яку навіть обрані не зможуть винести без милості Того, Хто скоротить ці дні.

І нехай збереже Він нас як «мале стадо», «залишених по вибранню благодаті», щоб ми, як Авраам, могли радіти світлу лиця Його, молитвами Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії, всіх Небесних Сил, хмари свідків, пророків, мучеників, ієрархів, євангелістів та сповідників, які зберегли вірність до самої смерті, які пролили кров свою за Христа, які відродили нас по завіту Ісуса Христа у водах хрещення. Ми – їхні сини – немічні, грішні та недостойні, звичайно, - ми не станемо простягати своїх рук до бога чужого! Амінь.

(з деякими богословськими уточненнями автора книги , стаття отця Василія Саккаса, La Foi Transmise, 5 квітня 1970 р.).

Переклад українською: Православний Оглядач

 

 

To Top