Православний оглядач Нечестивим же немає миру, – говорить Господь (Ісая 48:22)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

Православні не можуть жити і поводити себе як всі

Уривок з розмови із отцем Лукою, насельником монастиря Філофей на Афоні.

Монастир Філофей- Отче Лука, проблема зловживання спиртним зустрічається в наш час не тільки серед мирян, але і навіть серед ченців. Що ви можете сказати з цього приводу?

- Монах залишає світ і присвячує себе вдосконаленню. Але це не означає, що він замикається на собі. Він покликаний стати противагою світу, заповнити його недоліки.

Те що не під силу зробити мирянам, повинні виконати ченці. Отже, якщо в миру (серед співвітчизників) існує проблема алкоголізму - ченці повинні прагнути до того, щоб не пити спиртного взагалі. Якщо ченці поводитимуться також як всі навколо, як же вони допоможуть своїм братам?

Якщо ченці за своїм любочестям не зроблять чогось понад те, що наказано Церквою, не візьмуть на себе якийсь подвиг - вони не зможуть привести світ до рівноваги і допомогти своєму народу. Ченці покликані принести Богові жертву, пожертвувати своїми пристрастями - так вони отримають Благодать від Бога і будуть здатні поділитися нею з оточуючими.

Якщо ж навіть православні ченці перебуватимуть на «мирській частоті» - то горе всім нам...

- Які є вороги у православних християн?Монахи Філофея

- У нас є тільки один ворог - це диявол. Коли людина усвідомлює це, то спрямовується на боротьбу з ним і з допомогою Божою перемагає. Після цього отримує від Бога просвітлення і дар поміркованості та знаходить можливість ефективно боротися з іншими ворогами.

Якщо ж людина не ополчиться проти своїх пристрастей, не переможе лукавого у своєму серці - у неї всередині залишиться тільки ворожнеча і ненависть.

Якщо ми дозволимо Богові увійти в наше життя - ми отримаємо від нього світло і знайдемо можливість ясно бачити, що відбувається навколо і в нашому власному житті. Якщо не зробимо цього - будемо блукати в пітьмі, весь час помилятися і спотикатися.

Макарій Великий- Де межа між судженням і осудженням?

- Одна справа прийти до переконання, що якась дія є неправильною або вчиняється якась несправедливість. Інша - всім серцем почати засуджувати і плекати в собі негативний заряд проти свого ближнього.

Не можна забувати, що той, хто робить ту чи іншу помилку, такий же як і ми самі. Йому притаманний свій гріх, а нам свої гріхи. У кожного є свої недоліки. Якщо ми будемо засуджувати один одного - вийде замкнене коло і ми будемо все більше і більше віддалятися від Бога.

Якщо будемо прощати - не тільки станемо ближче один до одного, а й зустрінемося з Христом. Господь прийшов врятувати тих, хто осуджує не інших, а самих себе. Такі люди звільняються самі і роблять вільнішим цей світ.

Звернемося до писань Отців нашої Церкви. Преподобний Макарій Великий говорить, що ми здійснюємо величезну помилку, коли зрощуємо в своєму серці ворожнечу до кого-небудь з людей. Ненависть допустима тільки стосовно демонів. За вченням Святих Отців сатана не лише творить зла, але і не бажає принести покаяння (залишаючись нерозкаяним). Тому неприйняття бісів - це захисна міра, яка відокремлює нас від зла.

Пригадаємо випадок, який стався зі старцем Паїсієм Святогорцем: «Одного разу, - розповідавПаїсій Святогорець він, - я стояв на колінах і молився про бісів, притуливши голову до землі і кажучи: " Ти - Бог, і якщо Ти хочеш, то можеш знайти спосіб, щоб врятувати і цих окаянних, нещасних бісів".

З болем молячись такими словами, я побачив поруч з собою голову пса, який висував язик і мене передражнював. Можливо, Бог допустив це, бажаючи показати мені, що Він хоче спасти і бісів, але вони самі цього не хочуть» [1].

Головна мета людського життя - прийти в себе і встановити зв'язок з Богом. І якщо вона знайде себе щодо Господа, то вона  зможе знайти себе і по відношенню до світу. Прийде світло - і людина зможе судити про оточуючих, не роблячи про них помилкових і поспішних висновків.

Якщо ж ми не пізнаємо Бога, не отримаємо у Нього світло, то як ми зможемо робити про інших правильні висновки? Пристрасна людина судить про оточуючих через призму своїх власних гріхів. Засуджує ближніх для того, щоб виправдати себе.

Коли людина приходить до Бога, кається, звільняється від пристрастей – то задіює своє неушкоджене природне бачення. Тобто дивиться на світ очима любові.

Десниця Іоана ЗолотоустогоЗвернімося до житій святих. Скільки постраждалих за Христа мучеників молилося за своїх мучителів. Не злічити прикладів коли ця молитва була почута, і мучителі каялися і самі приходили до Бога. Чому? Тому що святі молилися від усього серця, вони дійсно співчували своїм гонителям і щиро просили Господа привести їх на шлях істини.

Святі любили навіть своїх мучителів, то що вже говорити про інших ближніх. Ви запитаєте: чи можливо любити своїх ворогів? Для тих, хто знайшов любов Христову, можливо все.

Ми повинні прагнути до того, щоб бути християнами, а не просто носити це ім'я. «По ділам їхніх пізнаєте їх». Православні не можуть жити і вести себе як усі.

[1] Ієромонах Ісаак «Житіє Старця Паїсія Святогорця». Москва, 2006.

Джерело: agionoros.ru

Переклад українською: Православний Оглядач


Тим, хто хоче грати певну роль у сучасному світі

Боголюдська мета і засоби здійснення православ’я. Преп. Іустин Попович

Відмінність православної духовності від інших традицій

Визначення поняття «Православна духовність». митр. Ієрофей Влахос

Спокуса «рожевого християнства»

To Top