Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Митрополит Іларіон (Огієнко): Всесвітня трагедія. 500-ліття упадку Візантії

П`ятсот літ тому, 25-29 травня 1453 року трапилася велика всесвітня трагедія, яка потрясла всім світом, — упала Візантія. Упала мати Православія, упала колиска Християнства. Упала найкультурніша в світі держава, а давніше — наймогутніша. І з того часу запанували на Сході мусульмани турки, а все це страшною трагедією відбилося по всьому слов`янському світі, а в тому й Україна була дошкульно вдарена, а особливо її Церква. Була це трагедія всесвітня.

ВізантіяМи не можемо глибоко знати своєї Віри, не знаючи й історії її життя. Ми мусимо знати не тільки свою споконвічну Православну Віру, але мусимо знати й правдиву історію її. І тому я хоч коротко розповім тут про Візантію, а особливо про те, що дала вона Православній Церкві. Розповім коротко, аби но тільки зазначити головніші віхи цієї широкої теми,про яку існує величезна наукова література, рідко коли об`активна [2].

1 Візантія.

Візантія — це була давня мегарська грецька колонія, заснована ще 658-го року до Р. X. на європейській стороні Босфору. Вона згодом набула собі багатства й великої сили, бо лежала при вузькій Босфорській протоці з Мармурового (а воно —з Середземного) моря до моря Руського — Чорного. Візантія брала податок зо всіх кораблів, що проходили біля неї. Була правдивим центром між Европою та Азією, а взагалі Сходом.

Вороги завжди чигали на місто-колонію Візантію, щоб заволодіти нею, і вона нераз попадала в чужі руки. А в кінці Рим, заволодівши Сходом, заволодів і колонією-містом Візантією.

Імператори римські не завжди добре вживалися з гордим Римом. А Костянтин Великий просто зненавидив гордий Рим, а до того в більшості поганський Рим, і року 330-го переніс свою столицю в місто Візантію, яке незабаром було назване на його честь Костянтинополем. Це була світова подія, бо Римська Імперія розпалася вкінці на дві, і на Сході повстала Східня Римська Імперія, зо столицею Костянтинополь чи Царгород.

2 Візантія й Слов`яни.

Слов`яни рано появилися на Балканськім півострові, і рано стали неспокійними сусідами Візантії. Доля — і щаслива й жорстока — міцно пов`язала Слов`ян з Візантією. Багато раз вони ходили війною на Візантію, багато раз і та била Слов`ян.. Пишна й культурна Візантія завжди сильно тягла до себе Слов`ян, і вони перейняли від неї надзвичайно багато її культурних надбань.

Рано повстали близькі слов`янські держави Болгарія й Сербія, трохи пізніше Русь, які цілком підпали під могутній культурний візантійський вплив.

Особливо Болгарія рано стала культурною державою, і мала великий вплив на Русь-Україну, передаючи їй візантійську культуру. У цьому була історична заслуга Болгарії.

Русь-Україна рано спіткалася з могутньою Візантією, і її стосунки з нею ніколи не переривалися. Часом бували вони в стані війни, але звичайножили в мирі з собою. Наша Українська Православна Церква сім віків (988 — 1686) була в юрисдикції Царгородського Патріярха, і тільки примусом чужої влади вийшла із неї. Канонічно ця юрисдикція рятувала нашу Церкву від наскоків католиків та уніятів, чому вона так дорожила нею, що навіть славний Митрополит Петро Могила не хотів вийти з-під Патріярха Царгородського, хоч Польща його сильно намовляла й змушувала до того, щоб самій остаточно взяти Православну Церкву в свої руки.

3. Що таке візантинізм.

Підданці Східньої Римської Імперії чи Візантії не звали себе ані еллінами, ані римлянами, — звали себе ромеями, а державу свою звали Bizantion або Romania. Перенісши свій центр на Схід в Костянтинополь, Імперія цілком перетворилася. Старий романізм стрівся на Сході з іншими могутніми культурами, — еллінською (грецькою), юдейською та персько-арабською, і розплився в них. І наслідком цього поєднання створилася могутня, на ввесь світ найвища нова культура— візантійська.

Східня Імперія підбила під себе всі східні народи, які й об`єдналися в Візантії, а всі їхні культури створили т. зв. в і з а н т и н і з м. Грецька мова стала мовою спільною державною й літературною для всіх народів Сходу, а мова латинська позо сталася тільки на Заході, що на той час мав «варварський» характер. У літературі й дипломатії і на Заході часто вживали мови таки грецької.

Візантія створила свою нову культуру — літературу, мистецтво, філософію й ін., — яка стала найсильнішою в усьому світі, і всіх тягла до себе.

Склад Візантії з різних народів сильно відбився на її політичній історії: різні нації ввесь час боролися за імператорський престол, і захоплювали його в свої руки. На престолі бували навіть слов`яни.

Через цей різнонаціональний склад Візантії її політично можна порівняти до З`єдинених Штатів Америки або до Швейцарії. Звати Візантію Грецією не буде відповідним до її істоти, хоч головною нацією в ній і були греки. Звичайно, це порівняння умовне.

4. Вплив візантійської культури.

Така висока культура, як візантійська, рано стала впливати на всі народи, що були в тім чи іншім зв`язку з Візантією. Це найперше були Слов`яни: болгари, серби, Русь і ін., а також: молдави, валахи, а крім них: вірмени, грузини й інші. Усі ці народи прийняли з Візантії Православну Віру, а також візантійську культуру. Цебто, для всього православного світу Візантія стала культурним центром їхнього життя.

І не забуваймо взагалі про величезне значення Сходу в справі духової культури та в справі Віри, а Візантія була на чолі Сходу. Видатний філософ, глибокий знавець духової культури Сходу Н. Бердяїв пише: «Схід — це країна відкриття. Там Бог говорив з людиною до лиця. Усі релігії повстали на Сході: релігія гебрейська, буддизм, брамінізм, парсизм. Захід (Рим) не створив ані одної релігії, і не чув прямо голосу Божого.» [3]

Візантія несла свою Віру в Абісинію, в Індію, в Малу й Середню Азію, в Китай, і до всіх Слов`янських народів. По багатьох місцях Европи так само закріплялося (Християнство з Візантії. Давня Церква в Англії була Православною, і тільки з ХІ-го віку тут остаточно запанувало Католицтво. І скрізь, куди йшла Православна Віра, слідом за нею йшла й візантійська культура.

Наука добре довела вже, що на своїх початках і Польща, і Чехія з Словакією так само охрестилися від Візантії в Православіє, але єдність Віри Православної для Слов`ян розбили споконвічні вороги їхні, німці, і перехрестили Польщу та Чехію в Католицтво.

Звичайно, великий вплив візантійської культури сунув також і на Захід, але тут він стрінувся з сильними перешкодами, найперше від варварів-германців.

Візантійський вплив на всі православні народи виявився головно в цьому:

Наука візантійська на свій час була найвищою, і ширилася по всьому світі, а найперше по світі православному. Історія, науки природничі, математика, філософія й т. ін., — усе це почалося в Візантії, а звідси розходилося по всьому світі.

Уся стара література, — це головно література візантійська, особливо в Слов`ян. Візантійська література ширилася по всьому світі, — її скрізь перекладали, її скрізь наслідували.

Заслуга Візантійської Православної Церкви на Сході в царині письменства надзвичайно велика, бо ті народи, що не мали його, стали творити своє письменство власне під впливом Візантії. Так повстало письменство в народів грузинського, вірменського, коптського, різних малоазійських народів, і у всіх народів слов`янських.

Візантійське мистецтво досягло великого й найбільшого розвою на всьому світі, і мало й має величезний вплив на мистецтво всіх народів. Архитектура, іконографія, малярство взагалі, різьбарство, мініятюра, — усе це сильно розвинулося в Візантії, а вона вже передала його всьому світові.

Право високо розвинулось у Візантії, і так само скрізь поширилось. У нас в Україні вплив візантійського права відомий з найдавнішого часу; пор., напр., Церковні Устави вел. кн. Володимира, Ярослава й ін.

Візантійське адміністрування державою так само багато впливало на держави всієї Европи.

Глибина візантинізму в житті всіх слов`янських народів, а особливо болгар, сербів, українців, білорусів, росіян, надзвичайно велика. Увесь наш український дух, як народу, усю нашу духову культуру прищепила нам Візантія. Уся ця культура — православна. Заберіть від українців православний візантинізм, і вони стануть нагими, як мати породила!

Але звичайно, усе, що ми взяли від Візантії, усе це ми перетворили на своє, українське. Так завжди буває з культурними запозиченнями.

5. Церковний вплив Візантії.

Церковний і релігійний вплив Візантії на всі православні народи, особливо на ближчі слов`янські, був величезний. Вона 15 віків була центром православного світу, і дала йому науку Віри, Богослуження, обряди,, церковну філософію, Свята, Ікони, календаря і т. ін., і т. ін.

Старий Заповіт перекладений був на грецьку мову ще в половині Ш-го віку до Христа, а Новий — оригінал його в мові грецькій. (Християнство взагалі довго ширилося мовою грецькою, як мовою світу.

Головні Отці Церкви походили з Візантії, і вони створили грецькою мовою всю богословську науку, всю християнську догматику.

Усі Вселенські Собори збиралися тільки в Візантії, і ані разу в Римі чи де на Заході.

Уся наша величезна й глибока церковна поезія, окраса православних Богослужб, уся вона прийшла до нас з Візантії. Усі Канони, Тропарі, Кондаки, Ірмоси й т. ін., — усе це в нашій Церкві візантійське, і все позостається в нас непорушним аж дотепер! У цьому прославилися такі православні поети, як Роман Солодкоспівець, Андрей Критський, Іван Дамаскин і багато інших.

З Візантії ми маємо свої хресні ймення, православну термінологію, усі Богослужби, усі чини Таїнств, календар і т. ін., і т. ін. Сама форма нашого друкованого письма — візантійська, грецька.

Відмовлятися нам, скажемо, українцям від візантійського чи грецького, — це творити над собою самогубство, це проголошувати себе безбатченками, понижувати себе. Відкидати в своїй назві «греко», — це цуратися своїх рідних батька-матері, це зраджувати всій своїй історії, зраджувати своїй нації!

За т. зв. «візантинізм» міцно боролася1 вся свідома Галичина з Митрополитом А. Шептицьким на чолі, вбачаючи в ньому істоту Української Церкви, як Православної, так і Греко-Католицької. Боролася проти антивізантиністів, з  Єп. Станиславівським Хомишиним та Перемиським Коциловським на чолі. Боротьба йшла за душу українства—українську чи римську, і в Канаді й Америці перемогли таки антивізантиністи, вбиваючи правдиву душу українську. Це є найбільша перешкода для поширення греко-католицтва, і тому Рим цього року наказав греко-католикам… вертатися до візантинізму, цебто будувати Іконостаси, вживати трираменного Хреста й т. ін.

Українська Церква сім віків була в юрисдикції Патріярхів Царгородських, і за цей час сприйняла від Візантії все головніше, що маємо в нашій Церкві. Звичайно, візантійське перетворювалося в нас на своє рідне українське, але все воно — візантійського походження. Візантинізм став у нас своїм рідним, і тому «українець» і «православний» по всій широкій Україні злилися в одне розуміння.

Візантія, як казав я вище, складалася з багатьох народів, народів різних, яких об`єднувала тільки Православна Віра. І власне це стало причиною, що ідея автокефальних (самостійних) Церков повстала в Візантії. Усі Православні Церкви, що свою Віру понесли від неї, з бігом віків перетворилися в Церкви самостійні. А це тому, що Візантія, як осередок Христової Віри, творила Церкви національні. Навпаки, Церква Римська була віковічно інтернаціональна, була проти національних Церков, і навіть тепер Рим ні за що не дозволяє Церкві уніятській (Греко-Католицькій) стати Церквою національною, українською, з живою богослужбовою мовою. Церква Католицька усі віки була проти автокефальних Церков.

Це Візантія вирвала ввесь Схід від нападу папства захопити під свою владу і Церкву Православну. На ввесь світ найславніший учений, великий Царгородський Патріярх Ф о т і й ціле життя своє віддав на боротьбу за волю Православної Церкви, і вдихнув животворящого духа церковної волі всім православним народам. І через це Церква Православна прирахувала великого Фотія до сонму Святих! Помер Патріярх Фотій 891 року.

Величність Патріярха Фотія тепер боронять навіть католики, напр. аббат Дворник у своїй великій праці про Фотія.

І треба сильно підкреслити, що це власне Грецька Віра, Православіє несла національне самовизнання всім народам, до яких вона приходила. У цьому величезна заслуга Грецького Православія, чим не може похвалитися Церква Римська.

Це тільки в Візантії могла повстати ідеологія братів-греків Кирила й М є ф о д і я, — нести Слов`янам Православну Віру їхньою рідною мовою. Рим накинувся грозьбою на Святих братів, бо ісповідував «триязичну єресь» (що Богослужби можна правити тільки одною з трьох мов: грецькою, жидівською чи латинською). І доля хотіла, щоб Св. брати опинилися в Римі (бо дорога в Костянтинополь була закрита), де вони мусіли оправдуватись. І вмираючи, Кирило просив Господа вибавити нас від триязичників, цебто від римлян-католиків… А Св. Мефодій за цю свою ідею довгий час сидів у в`язниці, вкинений туди папістами.

6. Конання Візантії.

Візантія з давнього часу була оточена поганськими азіятськими народами, звиклими до нападів, які ласим оком дивилися на багатства Візантії. А трохи згодом, мусульманський світ рішуче пішов на християнську Візантію, і став напирати на неї зо всіх сторін. Турки сельджуки та турки османи вже поставили собі за ціль знищити Християнство на Сході, а тому стали помалу забирати від Візантії край за краєм. Вони рано перекинулися й на Балкани, і помалу брали в кліщі Візантію.

Европа бачила, як магометани нищать християнські землі, і постановила визволяти їх з-під мусульман. Були задумані т. зв. «хрестоносні» походи, які справді пішли на Схід, і справді нераз били мусульман. Але «хрестоносці» були католиками, і тому постановили, за приказом Пап, нищити Православіє, і скрізь на Сході заводити Католицтво. І рікою полилася невинна православна кров на Сході, бо «хрестоносці», як виявилося, були звичайні бандити та грабіжники. Хто не хотів прийняти Католицтва, тих грабували й убивали…

І ввесь православний Схід застогнав: «Легча магометанська чалма, як папська тіяра»…

Року 1204-го «хрестоносці» вже без сорому напали просто на Костянтинопіль і оголосили на Сході Латинську Державу. Папство триюмфувало: непокірні православні візантійці-греки нарешті покоряться Папі! Не захотіли волею, то покоряться мечем.,.

Візантія таки вигнала папських «хрестоносців» 1261 p., але турки стали ще більше тиснути її зо всіх сторін. Рана, нанесена «хрестоносцями» Візантії, була смертельна…

І XIV — XV віки життя Візантії,— це віки конання її. Культура вже не зростала, бо всі сили віддавалися на фізичну оборону проти турків, що підходили все ближче до Костянтинополя.

І Візантія кинулася за рятунком на Захід, до католицького світу, але там справа оперлася на Папу: без його благословення ніхто не хотів давати помочі. А Папа як затявся: Нехай православна Візантія піде під Папу, бодай прийме унію, то дамо поміч… І візантійські імператори, в обороні рідної землі, силою гнали своє Духовенство в унію (Ліонська унія 1274 p., Флорентійська 1439), але таку насильну Унію народ відкидав і кричав: «Легча турецька чалма, аніж папська тіяра!»…

А турки вже стукалися в брами Костянтинополя!

7. Остаточний упадок Візантії.

І страшна трагедія нарешті прийшла.

Року 1452-го султан турецький Магомет II остаточно взявся за Костян-тинопіль, а весною 1453-го року зо всіх сторін обліг його. Магомет II мар 300.000 війська та 420 кораблів, а останній візантійський Імператор Костянтин XII Палеолог мав… 4923 вояків.

На чолі візантійців, як простий вояк, бився сам Імператор Костянтин. Візантійці билися за батьківщину, як ті леви, але нічого вже не помогли…

І 25 травня 1453-го року турки ввірвалися в Царгород, і місто було віддане на триденний грабунок…

Увірвавшись до міста, турки вирізали решту війська, 3000 вояків. Вирізали також, кого спіймали, знатніших осіб, а саме населення обернули в рабів і розпродали в провінцію. Попалили всі багатші палати, пам`ятки мистецтва понищили й побили. Не займали турки тільки церков, — їх зберегли, щоб обернути на мечеті…

Імператор Костянтин бився, як простий вояк, і був забитий… Турки відтяли йому голову й виставили її на площі. Але Магомет II наказав поховати Костянтина XII як Імператора.

А 29-го травня 1453-го року, коли скінчився триденний грабунок Костянтинополя, в нього врочисто в`їхав Магомет II, і подався просто до Храму Св. Софії, — головного центру Вселенської Православної Церкви. З величної катедри скинули Хреста й поставили півмісяця… Над колискою Православія запанував невірний турчин!

Усе місто обернене на турецьке, магометанське, і назване Істамбул…

А Захід мовчав, бо був католицький…

8. Хто вбив Візантію.

З наказу Папи католицькі держави тільки пасивно приглядалися, що діється з християнською Візантією. Але держава була православна,— хай гине, як не хоче піддатися Папі…

У Страсну Середу, 13-го квітня 1204 p., католики-«хрестоносці» зайняли Костянтинополь, нечувано сплюндрували його, обезсилили й оголосили замість Візантії свою «Латинську Імперію». Року 1261-го греки таки вигнали цих напасників-католиків з Візантії, але по цьому Візантія вже не могла прийти до сили, два віки конала в агонії, і року 1453-го впала остаточно…

Православна Церква в Азії, що скрізь займала перше місце, під магометанами стала гонимою й нехтуваною меншиною. Магометанство цілком спинило розріст Християнства в Азії.

Чудо християнської архітектури, Храм Св. Софіїї в Костянтинополі попав у руки невірних магометан, і досі позостається в них. Позостаеться, бо за православну Святиню ніхто не заступиться…

Уся незалежна наука винує Папство в падінні Візантії. Папство тисячу літ боролося з незалежною Візантією, і таки досягло свого: Візантія впала! Упала, але не піддалася Папі.

І цього ніколи не забуде православний світ, і цим Папство тільки поглибило прірву до поєднання Церков…

Як сьогодні католицький Захід спокійно придивляється до загибелі православного Сходу, так само він спокійно придивлявся 500 літ тому, як гинула православна Візантія; колиска Християнства й невичерпне джерело культури…

«Нема нічого нового під сонцем»…

9. Страшні наслідки упадку Візантії.

Наслідки упадку Візантії були страшні.

Цією подією православне слов`янство було остаточно віддане на поталу туркам. Загинули, як держави, Болгарія й Сербія, а також Молдавія й Валахія. Татари остаточно засіли в нашому Криму, під охороною Турції. Море Руське стало морем Турецьким. І вся остання історія України,— це боротьба з татарами, що невпинно нищили Україну. Наша страшна доба «Руїни» — це твір турецьких РУК.

А Українській Православній Церкві упадок Візантії завдав найсильнішого удара. Коли не стало Візантії, то ролю охоронця Православія перебрав у свої руки цар московський, і легко добився1, що 1589 року Московська Церква стала Патріярхатом…

Рим бачив, що не покорить під себе православної Візантії, тому радий був її добити. Більше того, Рим допоміг, щоб у Московії повстала, нова ідеологія, — що це Москва наслідує Візантію, стає III Римом. Бо Рим вирішив, що йому Московію, — а через неї і всю Русь: Україну й Білорусію, — буде легче підбити під себе… Завдання, яке так настирливо ставило Папство всі віки, і ставить його і за наших днів.

І Московська Церква була сильно підкріплена, а Церква Українська мусіла їй піддатися…

Упадок Візантії відбився і на всьому світі. Турки помалу захопили ввесь Схід, і цим закрили дороги на цей же Схід усій Европі, що тоді шукала зносин особливо з Індією. Шукаючи цих нових доріг, в недовгому часі знаменитий Христофор Колумб замість Індії попав в Америку, а цей стало почином заселення «Нового Світу».

500 літ минуло від часу цієї страшної, всесвітньої трагедії, коли згинула мати Української Церкви, колиска Православія.

А «Хто матір забуває, того Бог карає». У день 500-ліття цієї великої трагедії згадаймо славну Візантію, що дала нам Віру й культуру, «не злим, тихим словом».

25.V.1953.

1. Ця праця друкувалася в ч. ч. 10-11 «Нашої Культури» за 1953 рік, та в ч. ч. 1-3 «Віри й Культури» 1953 р. Тут виходить ця праця трохи доповнена.

2. Надзвичайно багато попрацював для вивчення Візантії учений світової слави Федір Успенський.

3. Див. його «Схід і Захід» в журналі «Путь» 1930 р. кн. 23 ст. 102

Джерело: kyiv-pravosl.info

 

To Top