Християнський оглядач блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Матвія 5:9)
  • жнива

Чому Церква не молиться за нехрещених, неправославних, єретиків і самогубців?

«Про померлих без покаяння і в противлені святій Церкві жодним чином не слід здійснювати церковне поминання.  Хто ж насмілиться здійснювати про таких поминання даватиме за це страшну відповідь перед Христом Богом в день страшного суду Його»

Преп. Паїсій Величковський

«Не від усіх живих приймає Бог молитву за покійних. Так само і не всім померлим грішникам, які в аду, корисна молитва живих. Втрачені для царства небесного не користуються ходатайством живих, та й сама Церква про них вже не ходатайству».

Монах Митрофан «Загробне життя ...»  1897 

«Померлі, які негідні ходатайства живих, не звільняються від аду, тому що ходатайства живих простирається тільки на достойних спасіння» 

Блаж. Августин 

«Смертний гріх вбиває душу. Якщо хто помре в смертному гріху, не встигнувши покаятися в ньому, того душа йде в пекло. Їй немає ніякої надії на спасіння»

Свт. Ігнатій / Брянчанінов / 

Часто до церкви приходять люди і зі сльозами на очах запитують, чи можна пом'янути померлих нехрещених родичів. Церква за нехрещених не молиться, тому що ці люди ще за життя позбавили себе можливості отримати православне християнське поминання, бо не увійшли в спасительну огорожу Церкви.

За Уставом  Церкви, також не можна здійснювати православні обряди поховання і церковне поминання людей хрещених, але які відреклися або відійшли від віри і Церкви (єретиків) - ці люди самі відлучили себе від Церкви ще за життя.

Дивно було б звершувати молитви нарівні з вірними і за людей не православної віри, що не визнали Православну Церкву за Церкву істинну, і, тим самим виступали проти Неї.

Самогубці ж - люди, які відмовилися нести свій життєвий хрест, повстали проти Божого промислу, проти Божої волі, а значить, і проти Його Церкви. За вченням святого апостола Павла, Церква є живе Тіло Христове, а Він - Голова, всі ж віруючі - члени, - живі клітини цього великого організму, одушевляємі Духом Божим.

Нехрещені люди, так само як єретики і відступники, це члени, які відсічені від цілого тіла Церкви. Про відрізаний пальці, який гниє можна лише шкодувати, але вилікувати його вже неможливо. Нехрещені і відступники, душі яких відійшли в інший світ в неприйнятті Бога і Церкви, уподібнюються гнилому зерну, кинутому в ріллю разом із зернами здоровими. І як такому зерну, на відміну від зерен не пошкоджених гниллю, не допомагає ні рясне зрошення, ні вплив життєдайного сонця, так і душам, погасившим в собі Дух Христовий, важко отримати допомогу від молитви близьких.

Часто доводиться чути закиди, що Церква, мовляв, жорстоко поводиться стосовно до померлих єретиків або нехрещених, адже серед них зустрічаються дуже хороші і добрі люди. Так що ж заважало хорошим людям стати членами Церкви? Напевно, у кожного були причини. Один боявся втратити становище, інший - посаду, хтось соромився або йому було ніколи, але в основі всього лежить їх невірство в Бога.

І це невірство, заперечення Бога або зраду Істини і Церкви душа забрала із собою в загробне життя, де вона вже нові якості не набуває.

Ще небезпечніше молитися за самогубців, тому що сприймаючи пам'ять про душу покійного, той що молиться стає ніби спільником і його душевного стану, входить в область його душевних томлінь, стикається з його гріхами, неочищеними покаянням. Існує поширена думка, що є спеціальний день, коли Церква здійснює молитви за самогубців. Це невірно, такого дня немає.

Якщо покійний був православним християнином і колись в земному житті звертався до Бога з молитовним проханням про милосердя і прощення, тоді той, що молиться за нього тими ж молитвами прихиляє до нього Боже милосердя і прощення. А якщо душа перейшла в інший світ у настрої, ворожому до Церкви? Як можна, молячись за нехрещених або хрещеного, але такого, що відійшов від віри і Церкви, допустити себе до певного дотику до того богоборчого настрою, яким душа їхня була заражена?

Як сприйняти в свою душу всі ті насмішки, хули, божевільні слова і помисли, якими були наповнені їхні душі? Як сприйняти в свою душу їхнє відступництво? Чи не означає це - піддавати свою душу небезпеці зараження такими настроями? Про все це повинні подумати ті, хто дорікає Церкві в немилосерді.

Якщо людина по слабкості плоті і мала гріхи, але провела своє життя в істинному покаянні, в прагненні зжити їх із себе, то прагнення це і покаяння, стаючи станом її душі, переноситься в інший світ, при смерті людини, і стає благодатним ґрунтом для сприйняття молитов тих, які ще живуть .

Невірство ж, твердосердя, нерозкаянність, єресі, вороже ставлення до Церкви - є ні що інше, як хула на Духа Святого. У Євангелії ж сказано, що все може попрощатися людині, але хула на Духа Святого не прощається.

Загробна доля душ, які просвітилися істинною вірою, але відійшли від неї чи її не прийняли, відкривається з житія преподобного Макарія Єгипетського. Проходячи по пустелі, преподобний знайшов людський череп, який виявився черепом язичницького жерця і заговорив з ним. Розповідаючи про пекельні муки, череп повідав: «Нам, тим, хто не відав Бога, виявляється хоча б деяке милосердя; але ті, які пізнали Бога і відреклися від Нього, і не виконували волі Його, знаходяться нижче нас».

Домашня молитва за самогубців, нехрещених і неправославних

Молитва за померлих має двояку мету: випросити у Бога ласки покійному і принести розраду живим. Церква не забороняє особистої, домашньої молитви за близьких, які померли нехрещеними, але тільки домашньої та, враховуючи вищесказане, із заходами духовної обережності.

Природно, що тому хто молиться треба самому бути хрещеним православним християнином і на молитву за нехрещеного родича взяти благословення у священика. В основу молитви за нехрещених покладено випадок, що стався в Оптиній пустині. Одного разу до Оптинського старця Леоніда (у схимі Льва, який помер в 1841 році), звернувся учень в невтішному горі про загиблого батька-самогубцю, з питанням, чи можна молитися за нього і як. На що старець відповів: «Доручи як себе, так і долю батька волі Господній, премудрій і всемогутній. Молися Преблагому Творцеві, виконуючи тим борг любові і обов'язки синівські, за духом доброчесних і мудрих так:

"Взищи, Господи, загиблу душу батька мого: якщо можливо помилуй її! Недосліджені судьби Твої. Не постав мені в гріх цієї молитви моєї. Але нехай буде Свята воля Твоя. Амінь"»

Цією молитвою можна вдома молитися про родичів, які самовільно позбавили себе життя, але враховуючи певну духовну небезпеку, описану раніше, для здійснення домашньої молитви потрібно обов'язково взяти благословення у священика.

З святоотцівської спадщини відомі випадки, коли за посиленої молитви близьких полегшувалась доля душ самогубців, але щоб досягнути цього, потрібно здійснити молитовний подвиг.

За прикладом цієї молитви можна молитися і за нехрещених (що відійшли в життя вічне непросвітлені вірою Православної), а також хрещених, але які відпали від віри (що відійшли в життя вічне у відступі від Святої Православної Церкви).

У цьому повчанні для кожного християнина, що знаходиться в подібному становищі, є багато втішного, заспокійливого душу у відданні себе і покійного волі Божій, завжди благої і премудрої. А те, що нехрещені можуть отримувати деяке полегшення за молитвами, відомо з розмови преподобного Макарія Єгипетського з черепом язичницького жерця.

Преподобний дуже багато молився про покійних і тому бажав знати дію своїх молитов. «Коли ти молишся за мертвих, - відповідав череп, - то ми відчуваємо певну розраду». Цей випадок вселяє в нас надію, що наші молитви про нещасних, які померлих нехрещеними, принесуть і їм якусь розраду.

Не варто забувати і про такий дієвий засіб для полегшення долі померлих, як милостиня, яка в даних випадках набуває особливого значення.

Є великим гріхом не прийняти Спасителя і відкинути віру Православну, але милостивий Господь дозволив одному зі Своїх святих ходатайствувати перед Ним за душі покійних неправославних. Святий цей - мученик Уар, який прийняв смерть за Христа в 307 році. Одного разу в видінні блаженної Клеопатри святий повідомив їй, що за її благодіяння він ублагав Бога відпустити гріхи всім її померлим родичам-язичникам. З тих пір православні християни звертаються з молитвою до мученика Уара про ходатайство перед Господом за їхніх рідних і близьких, які померли не хрещеними у Православній вірі.

 

To Top