Православний оглядач Нечестивим же немає миру, – говорить Господь (Ісая 48:22)
  • Києво-Печерська Лавра
  • Церква святого апостола Андрія у Львові
  • Козацькі могили під Берестечком
  • Свт. Іоан Златоуст звершує Божественну літургію

Що необхідно зробити для того, щоб наблизитися до Бога?

Частина бесіди зі старцем Лукою (насельником монастиря Філофей)

Монахи- Що необхідно зробити для того, щоб наблизитися до Бога?

- Перші християни керувалися принципом «Нехай мине світ цей і прийде благодать» [1]. Після того як вони знаходили віру в Христа, то кардинально змінювали своє життя. Продовжували жити серед світу, але вже не були рабами мирського. Їхнє існування набувало новий (небесний) вимір.

Досягти більш тісного зв'язку з Богом нам заважає мирське мудрування. Звільнившись від нього - ми знайдемо Божественну благодать і будемо (як перші християни) вже в цьому житті відчувати радість Раю. Про це говорить Сам Спаситель: «Царство Боже всередині вас є» (Лука 17:21). Тобто кожен, хто приносить істинне покаяння, має вже в своєму земному житті відчуття Царства Небесного. Адже в Таїнстві Сповіді Бог подібно до вогню знищує гріх, і наповнює людину світлом Своєї Благодаті.

Після того як людина покається і прийде в себе - вона стає посудиною благоговіння і побожності. Їй не обов'язково щось говорити або робити, щоб свідчити оточуючим про Бога.

Тільки людина, яка очистилася може бути богословом [2]. В іншому випадку, як вона зможе свідчити про Бога? Словами? Від цього неАфон буде ніякої користі.

Шкода християнина, який намагається принести користь лише через виклад своїх думок, знань, поглядів, теорій. Толку від цього не буде.

Без смирення не може бути справжнього богослов'я. Якщо у людини немає смиренного серця, в ньому не буде мешкати Бог.

- У чому значення чернецтва?

- Чернець (монах) - це людина, яка живе в покаянні, а чернецтво - це осередок християнства. Ченці - це передовий загін Церкви. Монахи покликані наслідувати Євангеліє в повній мірі. Не розмірковувати про заповіді, а намагатися їх виконувати.

Якщо монах, залишивши світ, починає розмірковувати про переваги мирського життя - він сам руйнує свої духовні досягнення. Більш того, він спотворює саму суть чернецтва.

Через кожну людину відбувається спасіння всього світу [3]. І коли вона починає очищати себе - це має сприятливі наслідки для всієї Церкви.

Монах- Чому людина може втратити Божественну благодать?

- «Без мене не можете робити нічого» [4]. Бог допускає наше падіння, щоб ми бачили, що все, чого ми досягли в духовному житті, не могли здобути без Його допомоги. Ми смиряємося, приходимо до тями і знову вступаємо на шлях духовного відродження.

Через покаяння ми знову знаходимо себе, відновлюємо наш зруйнований зв'язок з Богом.

- Що ще може віддалити нас від Бога?

- Неправильне ставлення до речей. Коли людина свою любов від Бога переносить на речі - вона стає ненаситною. Пристрасть грошолюбства фактично стає формою язичництва, адже людина поклоняється вже не Творцю, а творінню.

Любов до речей і грошей призводить до того, що вони стають не засобом, а починають панувати над людиною, поневолюють її. «Хто хоче йти за Мною,нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде»[5], - говорить Господь. У чому ж полягає це зречення? У відмові від усього протиприродного, чужого нашій природі (тобто гріха) і поверненні до нашого природного стану.

- А що являє собою людина, яка повернулася в свій природний стан?Монастир

- Вона стає живою іконою Бога.

Щоб дорогоцінні камені заблищали, вони повинні пройти певне огранювання. Так само і людина. Образ Божий був спотворений в нас гріхом і Бог подібно майстрам, які оброблюють алмази, відсікає від нас зайве, надаючи нам первозданну красу.

Ми дивимося на огранований алмаз і він виблискує з усіх боків, те ж саме відбувається з людиною, яка повернулася в свій природний стан. Це світло і краса вже були у неї всередині, але якби Бог не відсік все наносне, вони б так і залишилися замуровані і не реалізовані.

- Що таке свобода?

- Зовні людину можуть переслідувати, поборювати, вона може виглядати скутою, але всередині залишатиметься вільною. «Якщо Син визволить вас, то справді будете вільними» [6].

ПравославніНа перший погляд християни, йдучи від злих учинків світу, втрачають також зв'язок з самим світом. Але це не так: знаходячи зв'язок з Богом, людина вибудовує правильні стосунки і з усім світом. І навпаки: у міру втрати зв'язку з Творцем, ми немов опиняємося в тумані, а наші взаємини зі світом втрачають гармонію.

Кожен християнин - ікона Христа, яка стає видимою і зображуваною по мірі того, як вона очищається від гріха. Але, якщо ми будемо орієнтуватися не на Христа, а на цей світ - занапастимо дані нам Богом таланти і можливості.

Кожна людина створена для того, щоб зробити щось прекрасне і гідне Бога, а ми розтрачуємо себе на порожні і нікчемні речі. Під час Таїнства Хрещення ми обіцялися Богу і зрікалися Сатани та всіх діл його. Так чому ж тепер хочемо хоч краєчком захопити і скуштувати гріховних «насолод»?

Що нам може дати світ? Він нескінченно бідний і вбогий у порівнянні зМонастир Богом.

Якому Пану ми служимо, від того і отримаємо нагороду. Будемо творити добро - нас винагородить Господь. Але що значить  «творити добро»? Це означає преобразитися і стати гідним Бога.

 Джерело: agionoros

Переклад українською: Православний Оглядач

 

1 Уривок з «Дідахе» (вчення (12 апостолів), ранньохристиянського пам'ятника, що містить унікальні відомості про церковне життя, богослов'я і моральне вчення апостольської епохи.

2 «Досконалість чистоти - є початком богослов'я». (Викл. Іоан, ігумен Синайський. Ліствиця. М., 1873. С. 306.)

3 «створений світ являє собою неподільне ціле; таким чином, спасіння кожної людини нерозривно пов'язане ізспасінням всього людства і навіть, ще ширше, із спасінням усього Всесвіту. Ось чому слова апостола Павла "ми члени один одному" (Еф. 4:25) повинні бути осмислені у всій широті їх значення ... Саме це почуття космічної єдності виражено преподобним Силуаном Афонським: Хто носить у собі Духа Святого ... той тужить про весь народ день і ніч, і серце його жаліє всяке створіння Боже, і особливо людей, які не знають Бога, або противляться йому, і тому йдуть у вогонь муки. За них він молиться день і ніч, більше ніж за себе, щоб всі покаялися і пізнали Господа (Єпископ Діоклійський Каліст «​​Спсасіння за вченням преподобного Силуана Афонського).

4 Ін. 15:5.

5 Мк. 8: 34.

6 Ін. 8:36.

To Top