Кінець епохи конформізму*

Сергій Худієв

Біла ворона. Художник: Закар'я Закар'яєв

Парламент Фінляндії днями зрівняв «одностатеві шлюби» в правах із звичайними, зокрема можливість усиновлення дітей. Архієпископ Карі Мякінен, Примас Євангелічно-лютеранської церкви Фінляндії, висловив свої сердечні вітання всім зацікавленим особам, сказавши, що «сьогодні суспільство проповідує моральні цінності, які захищають не установи або принципи, а народ. Саме такої проповіді і потребує церква». Саме так: суспільство проповідує, а церква має потребу в цих проповідях.

Що ж, довгий час церква на Заході освячувала і благословляла цінності суспільства: добрий християнин був одночасно і добрим соціальним конформістом. Зразковим сім'янином, сумлінним працівником і чесним платником податків, добре вписаним в суспільство, надійним, передбачуваним, законослухняним, таким, що влаштовує своїх сусідів, роботодавців і владу. Між послухом заповідям і соціальним конформізмом не було протиріччя - суспільство вважалося християнським. Люди, звичайно, грішили, як і завжди, але ніхто не вимагав присягати гріху. Обирати між громадськими пристойностями і благочестям не доводилося - те й інше було тісно пов'язано. Існував певний тиск, який спонукав навіть людей, цілком байдужих до віри, зображати з себе християн.

Розвиток суспільства в останні десятиліття призвів до того, що цей тиск послабився, а подекуди і зовсім зник. Релігійність перестала бути критерієм доброчесності, більше того, в сусідній з Фінляндією Швеції особисті християнські переконання політика можуть розглядатися як таке, що говорить проти нього. Цінності, проголошувані суспільством, спочатку втратили всякий зв'язок з релігією, потім вийшли на прямий конфлікт з Біблійним Одкровенням.

Прийняття «одностатевих шлюбів» - яскравий критерій цього. Це знак рішучого розриву з традицією «природного закону», яка виходила з того, що існує об'єктивний моральний закон, вкорінений у людській природі, і завдання законодавців - застосовувати цей закон до умов і потреб конкретного суспільства. Люди по природі своїй одружуються, живуть разом, народжують і виховують дітей - це реальність самої природи людини, яка ніяк не залежить від конкретної культури, релігії або законодавчої системи. Законодавці повинні визнавати цю реальність, але не можуть змінити її.

Зрівняти «одностатевий шлюб» зі шлюбом між чоловіком і жінкою - це все одно що зрівняти в правах чоловічу вагітність з жіночою. Справа не в тому, що ви хочете піддати чоловіків дискримінації, позбавивши їх пільг по вагітності. Справа в тому, що чоловічий пивний животик і вагітність - це в принципі різні явища. Заявляти про їхню однаковість - значить просто ігнорувати реальність на догоду ідеології.

Аналогічно, співжиття двох осіб однієї статі і шлюб - це різні явища. Чоловік не може служити замінником жінки, жінка не може служити замінником чоловіка - вони мають непереборні природні відмінності, фізичні і психологічні. Так вирішили не злі гомофоби - така наша природа. Чоловік може прийти в такий тяжкий духовний стан, що забажає назвати своїм чоловіком іншого чоловіка; однак шлюбом це буде не більше, ніж пивний животик - вагітністю, навіть якщо його власник стане гаряче наполягати на тому, що він - вагітний, і вимагатиме собі відповідні пільги.

Відмінності між чоловіками і жінками, як і відмінності між одностатевим сусідством і шлюбом, є природною реальністю, яку неможливо скасувати постановою парламенту. Її можна лише з ідеологічних міркувань ігнорувати. Проте саме така ідеологія все більше утверджується в Західній Європі і США як державна, так що людина, яка бажає благополучно підніматися по сходах корпоративної або політичної кар'єри, зобов'язана їй присягнути.

Церква виявляється в положенні, коли вимоги заповідей і вимоги соціального конформізму не просто перестають збігатися, але і приходять в явне протиріччя. Християнин - це вже не слухняний обиватель, благополучно вписаний в суспільство, а людина, що кидає цій спільноті та її вимогам виклик. Віра вимагає нонконформізму і неминуче веде, як мінімум, до кар'єрних проблем.

І реагувати тут можна по-різному.

Можна як Карі Мякінен оголосити повну капітуляцію. Проголосити версію християнства, повністю згідну із зміненими вимогами суспільства. Бути тим, що «вписався», благополучним християнином. Але це неминуче призводить до питання - а навіщо бути християнським конформістом, коли можна бути просто невіруючим? Якщо ваша мета - сподобатися суспільству, то декларація християнської віри в будь-якому її вигляді цьому тільки завадить. Якщо в людей вже є бари і клуби, щоб там тусуватися, мирські свята і паради, щоб приймати в них участь, поп-психологія, щоб вирішувати їхні душевні проблеми, журналісти і політики, щоб говорити їм про те, що прийнято, а що не прийнято в сучасному суспільстві - навіщо їм ще й Церква? Якщо проповідник у Церкві не сміє не погодитися з останньою передовицею ліберальної газети, навіщо він потрібен? Газета вже є, там і прочитаємо.

Християни в сучасному світі опиняються в положенні, що нагадує перші століття: суспільство більше не прикидається християнським, і всякий, хто приймає Біблійне Одкровення всерйоз, приречений на конфлікт з ним. Але в цьому конфлікті є і можливість для свідоцтва: християнство - це не соціальний конформізм, не релігія людей, які шукають як добре і комфортно вписатися у світ цей і сподобатися законодавцям його мод. У християн є послання, заради якого можна потерпіти косі погляди і проблеми з кар'єрою. Христос справді воскрес із мертвих і дарував нам вічне життя. Його заповіді дійсно ведуть до спасіння, і ми воліємо коритися Йому.

Так, вірні християни будуть викликати і викликають ворожість. Але невірні не будуть викликати нічого, крім презирства.

Джерело: Православие.ru

Переклад українською: Православний оглядач

*Конформізм (від пізньо лат. conformis — «подібний», «схожий») — морально-політичний термін, що означає пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і т. д. Конформізм означає відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція).

У Франції ще залишилися чоловіки. Мер Коло: Важкий вибір, але я його зробив

Андрій Толстой: Естонія - це Європа

Данія: Лютеранська церква буде вінчати гомосексуалістів

Дон Федер: У США спочатку просили толерантності, а тепер вимагають слухняності

Церква Англії має намір «вінчати» содомітів

Релігійні лідери України впевнено «євроінтегруються»