Першим президентом Кіпру був Предстоятель Кіпрської Церкви

Кіпрська Православна Церква з 1960 р. до наших днів

Після проголошення незалежності народ Кіпру звернувся до Предстоятеля Кіпрської Православної Церкви з наполегливим проханням погодитися взяти на себе не тільки церковну, але й світську владу.

3 грудня 1959 Архієпископ Макарій III був обраний Президентом, а 15 серпня 1960 р., коли була проголошена Республіка Кіпр, офіційно приступив до виконання своїх обов'язків.

 Завдяки своїй активності, організаторським і управлінським талантам, дипломатичному дару і високому міжнародному авторитету владика Макарій за короткий терміни вивів Кіпр в число найбільш динамічно розвинених світових держав.

 Незалежна міжнародна політика Кіпру і послідовна критика агресивної політики НАТО в Середземноморському регіоні сприяли активізації супротивників кіпрської самостійності.

 Протягом 1960-х рр.. Великобританія і США сприяли нагнітанню напруженості у стосунках між греками і турками, що населяють Кіпр. Посилаючись на Цюріхсько-Лондонські угоди, Англія, Туреччина і Греція фактично здійснили військову окупацію Кіпру. На острів були введені миротворчі сили ООН.

 Кіпріоти продовжували боротьбу за повну незалежність острова від Англії, виведення з його території всіх іноземних військових баз і права жителів Кіпру на самовизначення.

«Нам самим належить вершити справи в своїй державі. Ми відкидаємо будь-яке втручання в наші справи з боку НАТО. Ми проти баз іноземних військ на Кіпрі», - звернувся до своїх співвітчизників президент Макарій.

 Ситуація на Кіпрі ускладнилася після приходу до влади в Греції диктатури «чорних полковників» (1967 р.). Грецький уряд відкликав свої війська з території Кіпру та розпочав активну пропагандистську кампанію з дискредитації архієпископа Макарія. Цим справа не обмежилася і на Предстоятеля Кіпрської Церкви пішов цілий ряд замахів.

 8 березня 1973 в місті Лімасол відбулося засідання Синоду, до складу якого входили три кіпрські митрополити. Під приводом несумісності мирського служіння зі священним саном вони прийняли рішення усунути Макарія з поста Предстоятеля Кіпрської Церкви, висунувши нову кандидатуру Архієпископа Кіпрського - митрополита Пафського Геннадія.

Чорні полковники

 В дійсності рушійним мотивом митрополитів була аж ніяк не турбота про добрий стан Церкви. Більшість сучасних істориків вважає, що вони діяли за вказівкою з Афін, виконуючи доручення «чорних полковників». Про це говорить хоча б та обставина, що після засудження їх антиканонічних дій і відлучення трьох митрополитів від Церкви, всі вони відправилися до Афін, де були урочисто прийняті на державному рівні і як ні в чому не бувало продовжили своє служіння.

 Архієпископ Макарій негайно прореагував на рішення собору трьох митрополитів, заявивши, що воно недійсне, оскільки Синод зібрався без участі і проти волі архієпископа. Незабаром в Нікозії відбулося церковне зібрання ігуменів та архімандритів монастирів, на якому визначення Синоду було визнано антиканонічним. На підтримку Архієпископа Макарія висловилися представники більшості Помісних Церков.

 У липні 1973 р. в Нікозії під головуванням Папи і Патріарха Олександрійського і всієї Африки Миколи VI за участю Патріарха Антіохійського і всього Сходу Іллі IV та інших одинадцяти архієреїв із Патріархатів Олександрійського, Антиохійського і Єрусалимського відбувся Великий і Верховний Синод, який одностайно визнав постанови трьох кіпрських єпископів про усунення  Блаженнішого Архієпископа Макарія антиканонічними і недійсними. Митрополити-баламути були відсторонені від своїх обов'язків.

 Протягом того ж 1973 року були утворені дві нові митрополії: Морфськая (відділилася від Киринейської) і Лімасольська (відокремилася від Кіттійської), крім того на всі кафедри, які вдовували, були обрані і хіротонісовані нові архієреї.

 Стабілізації церковного життя знову перешкодили зовнішні фактори. 15 липня 1974 «чорні полковники» зробили спробу збройного заколоту і ліквідації президента Макарія. Однак архієпископу вдалося уникнути загибелі, він покинув острів і виступив на Раді Безпеки ООН із засудженням перевороту. Використавши заколот як привід, турецькі війська незаконно вторглися на Кіпр і, практично не зустрівши опору, анексували 37% його території (найбільш придатної для ведення сільського господарства). Були убиті тисячі мирних жителів, а понад 200.000 греків-кіпріотів були вигнані зі своїх будинків. Лише втручання міжнародних організацій завадило туркам «скинути всіх греків в море». На окупованій території було створено самопроголошена та невизнана «Федеративна турецька держава Республіки Кіпр». Доступ до території, де залишилися головні історичні святині кіпрських християн (наприклад, мощі і монастир апостола Варнави) був для православної Церкви закритий. Турецькою владою були вигнані православні єпископи і священики і заборонені громадські богослужіння. Храми і монастирі були спалені, а вцілілі - закриті: деякі були перетворені в мечеті, а інші - склади, клуби, стайні і навіть туалети.

 Архієпископ Макарій зміг повернутися на Кіпр лише в грудні 1974 р. Його повернення повернуло народові надію на краще і надихнуло його на боротьбу за відтворення багатостраждального острова, який лежав у руїнах. Але розділення  Кіпру, заради звільнення і блага якого стільки потрудився Макарій, біль і розгубленість його народу, осквернення святинь і втрата рідних домівок, байдужість, якщо не співучасть в розчленовуванні Кіпру, «сильних світу цього» завдали серйозний удар по здоров'ю Предстоятеля Кіпрської Церкви. Після декількох серцевих нападів 3 серпня 1977 Макарій помер.

 Архієпископ Хризостом І

 Після його смерті церковна і світська влади були розмежовані: президентом став Спірос Кіпріану, а Архієпископом Кіпрським був обраний Хризостом I (Кіккотіс). Головною заслугою нового Предстоятеля Церкви стало затвердження у 1979 році нового Статуту Кіпрської православної Церкви. Також владика заснував фонд архієпископа Макарія III, відкрив теле-радіокомпанію «Слово» та книгарню «Світло», заснував християнські суспільства, побудував та відновив  нові і старі монастирі та храми.

 Через різке погіршення здоров'я архієпископа Хризостома 17 травня 2006 в Православному центрі Константинопольського Патріархату в Шамбезі (Швейцарія) під головуванням Вселенського патріарха Варфоломія почалося засідання розширеного Синоду (за участю представників Константинопольської, Олександрійської, Антіохійської, Єрусалимської та Кіпрської Помісних Церков). Більшістю голосів Предстоятель Кіпрської Архієпископії через неможливість виконувати свої архіпастирські обов'язки був відправлений у почесну відставку. Помер владика 22 грудня 2007.

 Архієпископ Хризостом ІІ

 5 листопада 2006 року був обраний новий глава Кіпрської Православної Церкви Хризостом II. Через тиждень відбулася його урочиста інтронізація. Відразу після свого поставлення архієпископ приступив до серйозних церковно-управлінських перетворень. На очолюваних ним засіданнях Священного Синоду (12/2/2007 і 24/5/2007) було ухвалено історичне рішення про розширення єпископату Кіпрської Православної Церкви. Так були відновлені давні митрополії та єпископії, а також створені нові архієрейські кафедри. До числа митрополій, що з’явилися належали: Константська, Кіккська, Тамасська і Триміфунтська; до титулярних хорєпископів (вікаріатств): Карпасійська, Арсінойська, Амафунтська. Також вікарними архієреями стали ігумени двох ставропігійних монастирів: Махерського - єпископом Лідрськbм, а Пафської обителі святого Неофіта - Хітрським.

 Завдяки цим управлінським заходам було вирішено відразу кілька завдань: а) новий склад Священного Синоду знайшов канонічну повноту, а його рішення легітимність, що в свою чергу дозволило Кіпрській Церкві отримати реальне самоуправління [1]; б) поділ на більш дрібні кафедри полегшило окормлення пастви, місіонерську роботу і дозволило вести більш прагматичну і економну фінансову політику.

1         Через нечисленність Священного Синоду Кіпрська Церква раніше не могла самостійно приймати рішення з найважливіших питань церковного життя і змушена була запрошувати на свої собори єпископів з інших Помісних Церков (насамперед Константинопольського патріархату).

Джерело: agionoros

Переклад українською: Християнський Оглядач