Слово митрополита Андрія (Горака) в Неділю Праотців

5 липня 2013 року сповнилося три роки відколи упокоївся в Господі Львівський митрополит Української Православної Церкви Київського патріархату владика Андрій (Горак). Митрополит відважно ніс архієрейське служіння на Львівщині протягом 20 років. Завдяки Божому благословенню та старанням владики Андрія православна Церква на Львівщині не лише вистояла під безжальними ударами її противників, але й зміцнилася та поширилася.

Владика Андрій любив проповідувати людям Боже слово. Євангельська наука в його устах була доступною. Навчаючи слова істини Владика завжди дбав, щоб кожна людина в храмі зрозуміла його і змогла застосувати почуте до свого життя. У цьому митрополит наслідував Учителя, Господа Ісуса Христа, який небесні речі передавав земними словами, приводячи тим самим людину до єдності з Творцем.

Вашій увазі Православний Оглядач пропонує одну з проповідей владики Андрія (Горака), яку він виголосив у грудні 2007 року, незадовго до свята Різдва Христового, в Неділю Праотців, в Кафедральному Покровському Соборі міста Львова.

Проповідь в Неділю Праотців. Митрополит Львівський і Сокальський Андрій (Горак)

У сьогоднішню неділю, в неділю Святих Праотців Свята Православна Церква, дорогі браття і сестри, перед наші духовні очі ставить притчу, яку розповів Господь Ісус Христос, а записав євангеліст Лука - притчу про господаря, який приготував велику вечерю і запросив багато гостей.

І ось прийшов час відбуття цієї гостини та господар побачив, що зі всіх запрошених ніхто не прийшов. Тоді він посилає свого слугу і каже: “Іди на роздоріжжя і всіх, кого побачиш, - сліпих, кульгавих, калік, обездолених – попроси, аби вони заповнили місце на цій званій вечері”[1].

Кожен із гостей, які були запрошені господарем заздалегідь, мав певну причину не прийти, проте дійсно поважної причини не мав ніхто. І тому, мої дорогі, дуже хочеться навести аналогію між тими званими гостями із Євангелія і нашою православною спільнотою, до якої також цей євангельський господар, під яким Церква розуміє Господа Бога, посилає свого слугу Христа Спасителя і кличе нас на цю велику і незбагненну тайну Вечерю причастя Господа нашого Ісуса Христа, Тіла Його і Крові.

І дуже часто ми з вами, чуючи цей клич Слуги, який каже: “Прийдіть до мене!”, ми ігноруємо і представляємо неповажні причини, відмовляючись тим, що ці життєві клопотання, які кожен із нас має, є важливіші, ніж те, до чого кличе нас Христос Спаситель. Незважаючи на наш черствий і неуважний характер, цей євангельський господар - Отець Небесний ніколи не втрачав і не втрачає надії на кожного з нас, бо безмежно любить  кожного з нас, і безмежно посилає велику благодать і щедроти кожному з нас кажучи: “Прийдіть до мене всі струджені і знеможені і Я заспокою вас!”[2]

Ми з вами повинні пам’ятати, що ми християни. Тобто богоподібні створіння і Господь ніколи не буде карати нас через те, що ми дбаємо про матеріальне менше, ніж про духовне. Тому пам’ятайте: не єдиним хлібом буде душа живитися. “Потрібне ж тільки одне”, - як сказав Христос Спаситель, відвідуючи дім Лазаря і його сестер Марії та Марфи. Він сказав одній із них: “Марфо, Марфо, чого ти клопочешся? Потрібне ж тільки одне! Твоя сестра обрала кращу частку, яка не відніметься в неї» [3]. Бо Марія сиділа у ніг Христа і слухала його божественні слова, які ставали для неї тим дороговказом і тією ласкою, яка допомагала їй долати всі життєві перешкоди.

І ми, дорогі брати і сестри, пам’ятаймо, що не тільки матеріальне, але і духовне потрібне нам з вами. І допоки Господь дає нам силу, допоки Господь благословляє нас переступати поріг наших православних церков, не ігноруймо Його, а ідімо до Нього. Бо тільки Він цією запрошеною вечерею Тіла і Крові Христа Спасителя як Бога Сина, лише Він наситить нашу спрагу, Він дасть нам силу перемагати всі великі турботи, які посилає нам Господь.

Бо які великі хрести б Господь нам не посилав, завжди пам’ятайте, що Він посилає їх не тому, що Він нас не любить, а дає їх для того, щоб ми стали кращими, досконалішими, добрішими, щоб ми стали тим вибраним зерном в Його житниці.

Підходить до кінця цей Різдв’яний піст, який закінчиться великим святом народження Христа Спасителя. Я всіх вас призиваю: “Прийдіть до євхаристійного Христа, з’єднайтеся з Ним своєю душею, з Його божественним Тілом і святою Кров’ю Його, а потім достойно радіймо про прихід Христа на землю заради нашого спасіння, заради нашого вічного життя”.

Грудень, 2007 рік. Львів. Свято-Покровський кафедральний собор

1.  Євангеліє від Луки 14, 16-24

2.  Євангеліє від Матфея 11, 28-30

3.  Євангеліє від Луки 10, 38-42

Три роки тому помер Львівський владика – митрополит Андрій (Горак)